27 листопада 2017
Тому останні роки він багато уваги приділяє навчанню самих батьків. За його словами, це ключ до успіху в допомозі дитині.
За статистикою 20% дітей в той чи інший період життя мають проблеми з психічним здоров'ям і потребують допомоги дитячого психіатра або психолога. Найчастіше до мене звертаються батьки, у дітей яких виникли проблеми розвитку і поведінки.
"У мене гіперактивна дитина". Батьки і деякі фахівці використовують цей термін невірно. Гіперактивність з дефіцитом уваги як медичний діагноз зустрічається не так часто (одна дитина на 30-35 дітей) і має дві ознаки: непосидючість і неуважність. Ключовий момент тут такий. Непосидючість і неуважність повинні проявлятися в будь-якому середовищі — в дитячому садку або школі, на вулиці з однолітками, в сім'ї. Якщо десь дитина поводиться спокійно, може годинами грати на планшеті або дивитися телевізор, то гіперактивність тут ні при чому. Просто іноді дітям складно організуватися, а батьки часто в цьому їм не допомагають. І тоді вони кажуть "він у нас гіперактивний". Так простіше.
