Publications

Не всі пацієнти відповідально ставляться до проблеми COVID-19

"Тиждень" поспілкувався з завідувачем діагностичним відділенням Тарасом Мацієвським про те, як клініка "Оберіг" працювала під час карантину.

Джерело: Тиждень № 22 (654) від 27 травня

Я навчався в спеціалізованій музичній школі-інтернаті у Львові. Мене з дитинства готували як музиканта. Але на початку 1990-х були тяжкі часи. Тоді більшість людей з вищою освітою їздили з «кравчучками» торгувати. У філармонію, оперні театри та й просто театри мало хто ходив. Мати хотіла, щоб я й далі навчався на музиканта, а тато — щоб став лікарем. Тож я вступив у два виші: у консерваторію та в медичний. Закінчив навчання 2000-го. На інтернатуру пішов на рентгенологію та променеву діагностику. 2,5 року працював у Львові рентгенологом. Потім мене запросили до Києва, до 17-ї лікарні. Там я пропрацював ще 3,5 року. А вже 2007-го пішов до приватної клініки. Зарплати, які були в державних та в приватних лікарнях, просто непорівнювані. Не секрет, що державна медицина, зокрема й рентгенологія, живе завдяки подякам від пацієнтів. Навіть до сьогодні. Спочатку це було близько 20 грн за знімок, потім 50 грн, потім 100 грн. Зарплати в приватних клініках значно вищі. Тому лікарів із державних лікарень на роботу не переманювали, їх просто купували. У приватній клініці, яка мене запросила, я очолив відділ променевої діагностики, потім став головним лікарем. На 2007-й там була найкраща техніка, лікарям створили всі можливі умови, керівництво було адекватне. 2019-го я перейшов до іншої приватної лікарні. І тут очолив діагностичне відділення: це променева діагностика, комп’ютерна томографія (КТ), магнітно-резонансна томографія (МРТ), рентген, мамографія тощо.

Мацієвський Тарас Євстахійович

Ми не профільна лікарня, у нас немає інфекційного відділення, ми не госпіталізуємо пацієнтів із підозрою на COVID-19, але до нас на КТ приходять люди, у яких є симптоми коронавірусної хвороби. Як на мене, більшість від початку не розуміла, наскільки ця нова хвороба загрозлива, що вона призведе до пандемії. Узимку ми слухали новини, дивилися на Китай. Здавалося, що це десь далеко. А потім хвороба поширилася на Італію. І медична спільнота почала розуміти, що історія геть непроста. Вірус пішов по Європі, перекинувся на Сполучені Штати. Приблизно на початку березня, ще до впровадження карантину, керівництво нашої лікарні вирішило впровадити алгоритми роботи в умовах пандемії: як ми приймаємо пацієнтів, як має поводитися персонал.

Лікарі не екстрасенси. Ми за зовнішнім виглядом не можемо визначити, чи хворіє людина на COVID-19 і чи хворіє вона в принципі. Тому треба убезпечити персонал. Перший, хто стикається з пацієнтами, — реєстратура. Від початку їх забезпечили рукавичками, масками, щитками на обличчя. Також обробляли поверхні, з якими контактували пацієнти. Крім того, у реєстратурі відвідувачі, які йшли на заплановані процедури, отримували типову анкету. Основ­ні запитання в ній такі: чи була людина за кордоном в останні місяці, якщо так, то де саме; чи є в людини симптоми респіраторних захворювань; чи почувається вона хворою. Потім із цією анкетою пацієнти йшли до лікарів. Ті, своєю чергою, спочатку вимірювали їм температуру електронними термометрами, потім вивчали анкету й уже після цього починали прийом. У моє відділення люди приходили на КТ, МРТ чи рентген. І якщо нічого страшного не виявляли, то пацієнти йшли додому. Після цього ми дезінфікували приміщення. Особливо якщо в людей були підозри на коронавірусну хворобу. Процес займав приблизно 40 хв.

Водночас ми розуміли, що найвищий ризик коронавірусної хвороби в тих, хто йде на рентген чи КТ легень. Адже саме на КТ скеровують людей з підозрою на COVID-19. Тому ми були насторожі. Колеги-радіологи за кордоном, здається в США, розробили класифікацію змін у легенях, які характерні саме для цього типу коронавірусу. Ми користуємося цією класифікацією. Загалом є кілька видів градації, але основні три: висока ймовірність, імовірність 50 на 50 та низька ймовірність. Коли наші лаборанти, які працювали з пацієнтами, бачили ймовірні ознаки COVID-19 на знімках, вони насамперед повідомляли про це людині. А потім пропонували їй лишитися в нас до приїзду швидкої. Після цього пацієнта ізольовували в одному з приміщень і викликали швидку. У Києві є багато підстанцій швидкої допомоги, але не всі працюють з підозрами на коронавірусну хворобу. Є певні бригади, які мають відповідні захист та обладнання. Саме вони до нас приїжджали й забирали пацієнтів до інфекційних відділень, де проводили ПЛР-тест. Від нас зазвичай людей везли або до Олександрівської лікарні, або до 4-ї лікарні. Ми ж у цей час заповнювали відповідні форми й повідомляли Центр громадського здоров’я про людину з підозрою на COVID-19. Така процедура. Подальша доля пацієнтів — позитивний у них той тест чи ні — нам уже невідома. Загалом за два місяці карантину в нас було близько 20 таких випадків.

Карантин уплинув на нашу роботу. Коли з’явилися перші інфіковані, то — нема чого лукавити — наші медики були дещо налякані, бо інфікованість і смертельні випадки у світі зростали доволі швидко. Тож медики стали обережніші й обачніші. Починали зі звичних речей: уже ніхто, коли приходив на роботу, не вітався, як раніше, за руку. Ми почали дотримуватися дистанції. Усі медики стали частіше дезінфікувати поверхні, з якими працюють. Ті, хто первинно контактує з пацієнтами, одержали засоби індивідуального захисту. Крім того, ми були змушені працювати не на повну потужність, бо через карантин зупинили рух транспорту. Не всі наші клієнти могли дістатися до лікарні. Також виникла проблема в медичного персоналу, який не має власного транспорту. Понад те, частина працівників живе за Києвом. Тож керівництво найняло кілька приватних мікроавтобусів, щоб вони розвозили людей. Також під час карантину нам довелося тимчасово закритися на тиждень через загрозу інфікування персоналу. Інакше був би ризик заразити госпіталізованих. У нас є реанімація, інсультний центр, післяопераційні пацієнти. І всі ці люди в групі ризику. Тож клініку закрили на тиждень, щоб провести дезінфекцію. І це дало результат.

Будьмо чесними: у всіх лікарнях, які працюють із хворими на COVID-19, є інфіковані медики. І тут усе доволі просто: проблема не лише у відсутності чи наявності захисту. Наприклад, приходить до нас пацієнт, який прилетів з Італії. І приховує цей факт. У нас був такий випадок — ще до впровадження карантину. Так-от, цей пацієнт приходить до нас без маски, не зізнається, що він повернувся з епіцентру захворювання. Іде на прийом до лікаря. Спілкується з ним. Лікар, своєю чергою, контактує з іншими. Він уже може бути зараженим, але ще не знає про це. І те, що людина може хворіти на COVID-19, ми дізнаємося лише під час КТ. Бо на знімку побачили, що стадія хвороби вже доволі… запущена. З яскраво вираженими змінами. Звісно, ми всі дуже злякалися.

Був ще один пацієнт, який до нас приїхав на КТ, маючи позитивний ПЛР-тест. Це вже під час карантину було. Пацієнт замовчує цю інформацію. Просто не говорить про тест лікарям. І в анкеті пише неправду. Вже на КТ ми бачимо його легені. Помічаємо, що висока ймовірність коронавірусної хвороби. Ми не можемо силою замкнути людину в приміщенні, не маємо на це права. Тому пропонуємо ізоляцію до приїзду швидкої, яка його госпіталізує. Людина натомість нас узагалі не хоче слухати і йде собі. Ми повідомляємо про ризик COVID-19 Центру громадського здоров’я. У них уже є база даних хворих із позитивними ПЛР-тестами. І ЦГЗ нам каже: «Як це він пішов? У нього ж позитивний тест!». Річ у тому, що коли в людини тест показує коронавірусну хворобу і в неї не важка стадія, то її не госпіталізують, людина просто заповнює форму, у якій погоджується на самоізоляцію. І після цього вона не має права виходити з дому. Але пацієнт, який до нас приходив, порушив цю вимогу. І, чесно кажучи, я таке бачив уперше: за дві години після нашого повідомлення поліція відкрила на нього кримінальне провадження через порушення режиму самоізоляції.

Після початку карантину багато говорили про те, що ще взимку в деяких областях України була певна епідемія атипової пневмонії, симптоми якої дуже подібні до COVID-19. Навіть зафіксували смертельні випадки. Але ми не можемо казати, що то була коронавірусна хвороба або що її не було, бо на той час людей ніхто не тестував.

Що ж до діагностування, то в цього захворювання немає типової клінічної картини. Одних людей лихоманить, іншим крутить суглоби, у когось просто температура. Є лише типові рентгенологічні ознаки під час комп’ютерної томографії. Важливо й те, що на рентген-діагностиці неможливо побачити ранні стадії, коли немає бактеріальної пневмонії. Такі зміни видно тільки на КТ. Уже після цього варто лікувати симптоми. Власне, легені в таких хворих мають специфічний вигляд, не як за типової пневмонії. При COVID-19 відбувається двобічне ураження, є симптом «матового скла» (зниження прозорості легеневої тканини. — Ред.). Унаслідок цього може розвинутися масивна пневмонія, бактеріальна пневмонія. Власне, саме такі ускладнення призводять до смерті. У цій ситуації багато залежить від імунної системи людини. У різних країнах є різні підходи до діагностування. У Франції, як мені відомо, комп’ютерну томографію роблять усім ще на першому етапі. В інших країнах, навпаки, доволі пізно, оскільки опромінення під час КТ досить сильне. Але саме КТ дає можливість з високою ймовірністю виявити COVID-19 на ранніх етапах.

Направлення:
Пульмонологія
Відділення:
Діагностичне відділення
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Що робити при інсульті та як допомогти людині подолати його наслідки

Якщо ви запідозрили у когось або у себе ознаки інсульту – необхідно негайно викликати швидку медичну допомогу. Найгірше у цій ситуацій – чекати, що симптоми минуть самі, адже можливість надати ефективну допомогу і відновити кровопостачання мозку зберігається лише 4,5-6 годин, після чого ділянки мозку до яких не надходить кров, помирають.

Надзвичайно важливо, щоб "швидка", яку ви викликали, доставила пацієнта з підозрою на інсульт у спеціалізоване відділення на кшталт "Оберегу", де лікар зможе здійснити усі необхідні заходи – зробити огляд пацієнта, виконати низку діагностичних тестів з метою визначення типу інсульту (ішемічний чи геморагічний) та зробити комп’ютерну чи магніто-резонансну томографію голови, без якої неможливо побачити, що відбувається у мозку та призначити правильне лікування.

Читайте далі

Направлення:
Інсульт, Діагностика інсульту, Реабілітація після інсульту
Відділення:
Інсультний центр
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Судинна катастрофа

Одне з небагатьох місць в Україні, де при інсульті надають допомогу за міжнародними стандартами, — Інсультний центр нашої клініки. З 2010 року в центрі після інсульту пролікувалося понад 1500 пацієнтів. Результати роботи центру можна співставити з результатами лікування в інсультних центрах Європи, оскільки частота ускладнень і летальність в 5 разів нижчі, ніж в інших українських клініках. Лікарі нашого Інсультного центру розповіли "УНІАН", як розпізнати інсульт, як його лікувати та чому потрібна реабілітація.

Читайте детальніше

Направлення:
Інсульт, Діагностика інсульту, Реабілітація після інсульту
Відділення:
Інсультний центр
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Що робити при інсульті та як допомогти людині подолати його наслідки

Якщо ви запідозрили у когось або у себе ознаки інсульту – необхідно негайно викликати швидку медичну допомогу. Найгірше у цій ситуацій – чекати, що симптоми минуть самі, адже можливість надати ефективну допомогу і відновити кровопостачання мозку зберігається лише 4,5-6 годин, після чого ділянки мозку до яких не надходить кров, помирають.

Надзвичайно важливо, щоб "швидка", яку ви викликали, доставила пацієнта з підозрою на інсульт у спеціалізоване відділення на кшталт "Оберегу", де лікар зможе здійснити усі необхідні заходи – зробити огляд пацієнта, виконати низку діагностичних тестів з метою визначення типу інсульту (ішемічний чи геморагічний) та зробити комп’ютерну чи магніто-резонансну томографію голови, без якої неможливо побачити, що відбувається у мозку та призначити правильне лікування.

Читайте далі

Направлення:
Інсульт, Діагностика інсульту, Реабілітація після інсульту
Відділення:
Інсультний центр
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Судинна катастрофа

Одне з небагатьох місць в Україні, де при інсульті надають допомогу за міжнародними стандартами, — Інсультний центр нашої клініки. З 2010 року в центрі після інсульту пролікувалося понад 1500 пацієнтів. Результати роботи центру можна співставити з результатами лікування в інсультних центрах Європи, оскільки частота ускладнень і летальність в 5 разів нижчі, ніж в інших українських клініках. Лікарі нашого Інсультного центру розповіли "УНІАН", як розпізнати інсульт, як його лікувати та чому потрібна реабілітація.

Читайте детальніше

Направлення:
Інсульт, Діагностика інсульту, Реабілітація після інсульту
Відділення:
Інсультний центр
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Інсульт: симптоми, види, як розпізнати

За даними МОЗ, щороку в Україні трапляється близько 150 тисячі інсультів і понад 100 тисяч людей помирають від інсульту та інших порушень кровотоку в мозку. Про головні симптоми інсульту, його ознаки та допомогу при порушенні мозкового кровообігу 24 канал поговорив з завідувачем Інсультного центру "Оберіг" Юрієм Фломіним. Читайте статтю за посиланням.

Направлення:
Інсульт, Діагностика інсульту, Реабілітація після інсульту
Відділення:
Інсультний центр
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Коли частина мозку помирає: що не так з лікуванням інсульту в Україні

В інтерв’ю "Українській правді.Життя" доктор Фломін, разом з докторкою Мариною Гуляєвою, керівницею науково-організаційного відділу Інсультного центру та директоркою ГО "Українська асоціація боротьби з інсультом", пояснюють, що таке інсульт, чому важливо діагностувати його у перші години та що не так з лікуванням інсульту в українських лікарнях.

Читати статтю

Направлення:
Інсульт, Діагностика інсульту, Реабілітація після інсульту
Відділення:
Інсультний центр
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Як ми лікуємо і які призначаємо ліки: пояснює медичний директор “Оберегу”

Словосполучення “доказова медицина” стало настільки популярним, що ним прикриваються навіть ті лікарі, які призначають своїм пацієнтам фуфломіцини. Так називають препарати, які не мають науково доведеної ефективності.

Дослідження показало, що у 2017 році українці витратили 53,6 млрд грн на ліки в аптеках. Чверть суми пішло на препарати без доведеної ефективності.

При таких результатах не дивно, що пацієнти не розуміють, кому вірити і на що звертати увагу.

Як в “Оберегу” працює контроль якості і чому тут вам не призначать фуфломіцини, пояснює медичний директор клініки, професор Валентин Парій.

Парій В.Д.
Парій В.Д.

Що таке доказова медицина і чому вона важлива

Років 20 тому в Україні з’явився один препарат. Закордонна фірма зробила йому в Україні рекламу. Мовляв, знайшли ліки від ішемічного інсульту, препарат може його вилікувати. На презентації водили відомих професорів.

Тоді я ще практикував неврологом. Зустрівся з колегою-професором, кажу про цей препарат, а він: “Та який він доказовий? Мені за його промоцію кошти заплатили, це лікування 90-х років, а зараз є ліки такі і такі”. Той препарат дійсно не входить ні в один закордонний клінічний протокол .

Чи “Есенціале”. Всі його купували і ним лікувалися, реклами було повно. А один з академіків мені каже: “Що про цей препарат говорити? Він ж до печінки не доходить!”, а його як захисника печінки рекламували. І так цілий ряд інших.

Словосполучення “доказова медицина” багато хто чіпляє на себе, але не розуміє і не використовує його принципи. Навіть серед науковців буває, пишуть: “Дослідження на основі доказової медицини”. На якій основі виконане те чи інше дослідження?

Доказова медицина базована на результатах проведених якісних клінічних досліджень.

На нашій кафедрі (менеджменту охорони здоров’я в Національному медуніверситеті імені О.О. Богомольця) є велика база даних. Вона показує, що в Україні при тому ж інсульті призначають до 70% препаратів, які не мають доказової бази.

Якщо проаналізували топ-продаж медичних препаратів за 2019 рік, у топ-20 немає пріоритетів по захворюваності і смертності, зате 90% в топі препаратів не мають доказової ефективності.

***

Не можна ділити лікарів на доказових і недоказових. Можна ділити на тих, які мають сучасні погляди на діагностику та лікування, і на лікарів, які ще мають сталі традиції і думають про те, як виглядати добре в очах пацієнта.

В очах пацієнта лікар може бути добрим, коли призначить крапельниці і ще 10 препаратів (сміється). Тому в нас дуже багато затрат в країні йде на крапельниці, на “водичку”.

До мене звертаються пацієнти клініки: “Я привів свою дружину інсульт лікувати, а їй не крапають! В іншій лікарні крапали!”. Кажу: “Так, ми не крапаємо. Але робимо те, що там не роблять”. Крапати треба, коли пацієнт зневоднений і не п’є достатньо рідини, тобто прямі покази.

Наша кровоносна система - не каналізаційна труба, куди можна все, що завгодно, лити. Треба це пацієнтам пояснювати.

Є ще таке поняття серед особливостей ринку медичних послуг як асиметрії інформації: пацієнт не має стільки знань, щоб оцінити якість лікування. Тоді може включатися маркетинг, і пацієнту можуть призначати купу непотрібних аналізів і досліджень, зате буде враження, що його добре обстежили і лікували.

Лікарі теж змінюються непросто. Коли немає мотивації, коли держава не звертає увагу... Говорять про реформи, але проблема в медицині одна - відсутність якості лікування і медичних послуг. Кадри потрібно готувати.

За кордоном лікар не розуміє, як це - не дотримуватись стандартів і протоколів лікування.

***

Коли ми відкрилися в 2008 році, нашою політикою став меседж “Розумна медична допомога”. У нашому розумінні це - доказова медицина.

Для ефективного використання ресурсів у медицині існує стандартизація. У 2013 році парламент ухвалив, що галузевими стандартами в сфері охорони здоров’я є клінічний протокол, медичний стандарт, табель і лікарський формуляр.

Клінічні українські протоколи писали за ініціативою окремих головних спеціалістів. Їх було немало, але вони не базувалися на підходах, які ми рекомендували.

Десь брали рекомендації професійних асоціацій і адаптували до наших умов. На жаль, якщо говорити про фармакотерапію, в багатьох клінічних протоколах було багато препаратів, які не мали доказової бази. Найперше включали препарати нашого вітчизняного виробника. Хтось їх лобіював, хтось ні.

Тому питання раціональної фармакотерапії (призначення ліків), яка базується на найкращій практиці доказової медицини, для нас актуальне.

Протоколи клініки: У клініці затверджена стандартна операційна процедура щодо розробки локальних протоколів та клінічних маршрутів пацієнта. Ними передбачена структура протоколу і на які посилання слід орієнтуватися, включаючи накази та рекомендації МОЗ.

Лікарський формуляр - це довідник лікарям, які препарати і при яких станах слід призначати.

Багато років я був головою центрального формулярного комітету при МОЗ. Команда зібрала документи з формулярів інших країн, і у 2009 році сформувала перший державний формуляр. В основу увійшли ефективні препарати, які мали доказову базу і доведену дію.

В останні роки там залишилось дуже мало недоказових препаратів. Я 5 років суджуся з однією компанією за препарат, який ми виключили.

Із запровадженням довідника ми дали можливість створювати локальні формуляри ліків, які б мінімізували неефективне використання ресурсів.

Які у клініці призначають ліки

З 2008 року ми почали формувати в клініці свій локальний формуляр. Недоказових препаратів там немає. Лікарі по різних напрямках формулювали свої пропозиції, сідала наша комісія, розглядала і вирішувала, включати чи ні.

Це не разова акція, а постійний процес. Лікарі знають, які ліки можна включати, дають посилання, що з’явилися нові клінічні настанови, які рекомендують нові препарати.

Мало, щоб були протоколи і формуляри. Треба, щоб вони працювали. Тому ми сформували свою політику якості, вона прописана в документах. У формулярі прописана політика фармакотерапії та правила виписування лікарських засобів.

Наприклад, що не можна призначати пацієнтам більше 4 препаратів одночасно. Якщо більше - треба погодити зі мною чи начмедом.

Якщо призначати 5 і більше препаратів, невідомо, що буде з пацієнтом при їх поєднанні. Вони можуть взаємодіяти так, що вийде протилежний до потрібного ефект.

Тому існує поняття лікосумісності. Над цією темою ми працюємо з кафедрою клінічної фармації, фармакотерапії та медичної стандартизації Львівського національного медуніверситету ім. Данила Галицького, професором Андрієм Зіменковським.

Адже немає нешкідливих ліків. Недарма є інструкції до них. Чому в країні алергії ростуть? Чому така проблема з гепатитами? Одна з причин, на мій погляд: ми надто багато приймаємо ліків і робимо це безсистемно. А потім організм стає стійким до ліків і вже проблема.

Як лікарів перевіряють

Я знаю по кожному нашому лікарю, що він призначає, як лікує, і так далі.

Є розроблена система моніторингу. Я зробив електронну табличку. Сідав, і дивився, скільки умовна Іванова і чого за 30 днів призначала, і вносив в таблицю.

Це швидко робиться. А потім показував лікарям такий аналіз, завідувачів навчив вносити дані. Всіх лікарі, які поступили на роботу, ми моніторимо. Вони знають про це.

За допомогою цієї таблички навіть бачу, які препарати той чи інший лікар любить більше призначати, скільки на одного пацієнта призначають ліків і так далі. Наприклад, гастроентерологи в нас призначають 1-2 або 2-4 препарати. Це ідеально (усміхається).

Лікарі в 98% випадків призначають ліки лише зі списку, що є у локальному формулярі. Можуть бути винятки, але я про них знаю.

В аптеці є наш формуляр і провізори мені кажуть, якщо щось поза ним. Лікар має право призначити поза формуляром, але має розуміти, навіщо. Але фуфломіцинів, вибачте, у нас не призначають. У нас майже ідеальна ситуація у фармакотерапії. Нема жодного закладу, найперше приватного, де так все побудовано.

Завдяки цьому недотримання протоколів у нас теж немає, бо це зразу видно.

Як знати, що новенький лікар у клініці не лікуватиме погано?

Лікар має знати, яка тут політика і правила гри. Він обов’язково ознайомлюється з формуляром під час стажування, має вивчити клінічні протоколи і настанови.

Я одразу кажу: “Маєте розуміти, що ми вас будемо перевіряти. Якщо не погоджуєтеся з тим, що є, надішліть свої пропозиції”.

Коли новий лікар приходить на роботу, начмед дивиться на його клінічну роботу, а мені як медичному директору важливо побачити обізнаність лікаря в сучасних підходах. Важливе його стратегічне бачення, що він розуміє під доказовою медициною.

Ми також активно працюємо над тим, щоб не призначали зайвих обстежень, незважаючи на те, що в нас лікарі теоретично підготовлені, кандидати наук, з червоними дипломами. А коли починаєш копати глибше, можуть бути проблеми. Тому періодично проводимо лікбез, пояснюємо, як змінюються ті чи інші параметри. Десь треба не частіше, ніж раз на тиждень, робити аналізи. То навіщо кожні три дні? Це ж гроші коштує.

Але лікарі і підходи змінюються. Коли менеджери клінік розумітимуть, що їм потрібно забезпечити лікування за виділені державою кошти, і зробити це так, щоб пацієнт додатково ліки не купував, бо за це каратимуть, тоді доказова медицина ввійде в обіг.

Направлення:
Дитяча поліклініка
Відділення:
Клініко-консультативне відділення (Поліклініка)
Теги:
Парій Валентин Дмитрович

Черезшкірна ендоскопічна гастростомія: показання, техніка, ускладнення і результати

Мета роботи – узагальнення даних літератури і власного досвіду виконання черезшкірної ендоскопічної гастростомії (ЧЕГ). За період з 2011 по 2018 р. 105 пацієнтам клініки «Оберіг» виконана ЧЕГ. Проаналізовано результати, показання, протипоказання, методика установки гастростоми, особливості лікування пацієнтів, ускладнення. Виконання ЧЕГ було технічно успішним у всіх спостереженнях. Всього відзначено 5 (4,8%) ускладнень (95% довірчий інтервал (ДІ) 1,6 - 10,8): неспроможність гастростоми з перитонітом (1), пневмоперітонеум (1), кровотеча з черевної стінки (1), інфільтрат м'яких тканин передньої черевної стінки (1), міграція бампера гастростоми в стінку шлунка (1). У терміни спостереження 30 днів летальності не було. Таким чином, зроблено висновки, що ЧЕГ – безпечний, доступний мініінвазивний метод, який є вибором у пацієнтів, які потребують тривалого ентерального харчування або тривалої декомпресії шлунка. Необхідні суворе дотримання всіх технічних етапів ЧЕГ, показань і протипоказань, правильний післяопераційний догляд за стомою.

Читати статтю російською мовою

Направлення:
Гастроентерологія, Ендоскопія
Відділення:
Гастроцентр
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Які ліки допоможуть полегшити переліт

Перельоти, особливо далекі, можуть спровокувати загальне нездужання та інші серйозні неприємності зі здоров'ям.

Насамперед перельоти шкодять ногам, тому рекомендується приймати і мастити їх препаратами від набряклості, про це в ексклюзивному коментарі Здоров'ю 24 розповіла Тарнавська Ольга, лікар-дерматолог, клініка "Оберіг".

Для ніг і судин

Аскорутин – комбіновані вітамінні ліки. Речовина Рутин в поєднанні з аскорбіновою кислотою сприяють зниженню проникності, ламкості дрібних судин, зменшує агрегацію (склеювання) тромбоцитів, зміцнює судинну стінку, має протизапальний ефект.

Гель Венітан наносять на шкіру ніг за 1,5 - 2 години до польоту. При варикозному розширенні вен нижніх кінцівок рекомендується також в комплекті застосовувати еластичний бинт або компресійні панчохи.

Гель Троксевазин також використовують зовнішньо. Його наносять на область шкіри ніг, легкими рухами пальців втираючи до повного всмоктування. Для посилення впливу рекомендується поєднувати використання гелю c прийомом капсул Троксевазин.

Ліотон-гель призначений для нанесення на шкіру ніг і рук. Невелику кількість гелю (смужку 3-10 см) наносять тонким шаром за добу до перельоту.

Від закладання вух допоможуть м'ятні льодяники без цукру.

Слизова оболонка носа дуже чутлива до сухого повітря в літаку, тому рекомендується її зволожувати. Наприклад, препаратом –Аквірін Ріно – спрей для зрошення порожнини носа, широко використовується в отоларингології.

Від захитування і нудоти

Якщо вас захитує, тоді можна використати гелевий пластир Extraplast Aroma "від захитування" або аналогічними таблетками. Extraplast допоможе усунути дискомфорт, що виникає під час авіаперельотів. Ефірні олії м'яти перцевої і імбиру, що входять до складу пластиру, впливають на нервову і вестибулярну системи організму, запобігають нудоту і запаморочення. Пластир не містить лікарських компонентів.

Дуже добре допомагає побороти почуття нудоти без використання лікарських препаратів імбир. Можна випити чашку імбирного чаю перед початком польоту. Імбир – природний засіб, що допомагає ефективно впоратися з почуттям нудоти і не має ніяких побічних ефектів.

Здоров'я 24 наголошує, що самолікування може вам нашкодити, тому перед вживання будь-яких ліків – зверніться до лікаря.

Джерело: https://24tv.ua/health/yaki_liki_dopomozhut_polegshiti_perelit_n1139603

Направлення:
Терапія
Відділення:
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»