Статті

Ендоскопічна характеристика передракових змін у пацієнтів з ерозіями шлунка при захворюваннях жовчовивідних шляхів

Ерозивні ураження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, незважаючи на їх широке розповсюдження, залишаються однією з найменш вивчених форм патології гастродуоденальної зони. При ендоскопічному дослідженні верхнього відділу шлунково-кишкового тракту ерозії виявляються у 10- до 25% випадків [1, 2, 3, 8, 11, 18]. Значна частина ерозій не діагностується, підтвердженням цього є виявлення ерозивних змін шлунка на секційному матеріалі в 6-28% випадків [8, 11, 18].

Багато питань щодо етіології та патогенезу ХЕ шлунка, незважаючи на досягнення останніх років, залишаються відкритими. Вітчизняні та закордонні публікації не позбавлені протиріч, що у значній мірі затруднює проведення етіотропної та патогенетичної терапії. Гастродуоденальні ерозії не включені у Міжнародну класифікацію хронічних гастритів (ХГ) - “Сіднейську систему”( 1990).

Лише в ендоскопічній частині “Сіднейської системи” є згадування про можливість візуального виявлення гострих та хронічних ерозій. Не включені гастродуоденальні ерозії і у Х’юстонський варіант “Сіднейської системи” (1996), і у Міжнародну статистичну класифікацію хвороб Х перегляду (1997). Це свідчить про відсутність у їх розробників чітких уявлень про місце та значення ерозій у структурі гастродуоденальної патології [1, 2, 11, 13, 16, 17, 19].

Направлення:
Ендоскопія
Відділення:
Гастроцентр
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Порушення мікроциркуляції слизової оболонки шлунка у пацієнтів з ерозіями шлунка при захворюваннях жовчовивідних шляхів

Вступ. Серед великої кількості захворювань шлунково-кишкового тракту (ШКТ) ерозії шлунка відносяться до числа найбільш розповсюджених та найменш вивчених. Частота ерозій шлунка, за даними ендоскопічних методів дослідження, складає від 10 до 25% випадків [1, 2, 4, 6, 12, 14]. Ерозивні зміни слизової оболонки залишаються другою за частотою причиною шлунково-кишкових кровотеч після дуоденальних виразок [3, 9, 11].

Ця патологія залишається однією з найменш вивчених захворювань органів гастродуоденальної зони. Не вирішені багаточисельні аспекти етіології та патогенезу ерозій шлунка, не розроблені класифікаційні підходи, не вирішені напрямки лікування ерозій при різної патології.

Направлення:
Відділення:
Гастроцентр
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Ультразвукова діагностика - цілі, завдання та принципи роботи

Ехографія є методом першої лінії в діагностиці захворювань в клінічній практиці.

Це унікальний інформативний неінвазивний метод візуалізації внутрішніх органів, який дозволяє:

  • Виявляти органічну патологію і аномалії розвитку на доклінічному етапі.
  • Досліджувати органи і кровотік в них, перистальтику кишкової трубки в режимі реального часу.
  • Здійснювати скринінгові дослідження і визначати фактори ризику по розвитку загрозливих станів (аневризма аорти), небезпечних захворювань (аденокарцинома жовчного міхура).
  • Оцінити динаміку розвитку патологічного процесу в часі, в т.ч. під дією лікування - УЗ моніторинг.
  • Вивчати моторику кишкової трубки, що є незаперечною перевагою методу перед іншими способами візуалізації, дозволяє виявити різні її зміни на доклінічних стадіях або дати правильну оцінку наявним клінічним симптомам.
  • Виконувати поставлені клініцистом діагностичні задачі за умови високої кваліфікації фахівця, стандартизації (можлива гіперпосилання на алгоритми досліджень по органам) і ретельності виконання основних етапів дослідження згідно основним принципам ехографії. Скорочення часу дослідження призводить до діагностичних помилок.

Повна версія (рос.)

Направлення:
УЗД
Відділення:
Діагностичне відділення
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Солідна псевдопапілярна епітеліальна пухлина підшлункової залози

Солідна псевдопапілярна пухлина ПЗ виникає вкрай рідко, переважно у жінок молодого віку [1 — 3]. Вперше пухлину описав V. K. Frantz у 1959 р. [4]. Він представив чотири cпостереження цієї пухлини і назвав її "папілярна пухлина ПЗ". Сьогодні цю пухлину називають: папілярна епітеліальна неоплазма, папілярна цистнеоплазма, солідна папілярна епітеліальна неоплазма, солідна цистацинарна пухлина, папілярна солідна неоплазмa, папілярна цисткарцинома, солідна цистпапілярна пухлина, солідна псевдопапілярна пухлина або карцинома, пухлина Франца — Грубера [5 — 11]. У 1996 р. за рекомендаціями Всесвітньої Організації охорони здоров'я пухлина названа "солідна псевдопапілярна пухлина" і включена до Міжнародної гістологічної класифікації екзокринних пухлин ПЗ [12]. Гістогенез пухлини нез'ясований, на думку більшості авторів, вона походить з примітивних зародкових клітин [12 — 14]. Пухлина, як правило, немає клінічних проявів до досягнення великих розмірів, її вважають потенційно злоякісною, може метастазувати (майже у 15% спостережень), переважно в печінку [15, 16]. Лікування пухлини, в тому числі метастазів, хірургічне — радикальна резекція [17 —19]. Прогноз сприятливий навіть за наявності метастазів, якщо вони підлягають радикальному видаленню; рецидиви спостерігають вкрай рідко. Солідна псевдопапілярна пухлина становить 2 — 3% в структурі неендокринних пухлин ПЗ [12, 20], 5 — 9% кістозних пухлин органа [6]. Пухлина виникає переважно у жінок віком від 20 до 50 років [1, 2, 14] і дітей [7, 21 — 23], у чоловіків її частота у 10 разів менша, ніж у жінок [24, 25]. Є відомості, що пухлину частіше виявляють у представників азіатського континенту [10]. Пухлину частіше виявляють випадково, під час профілактичного обстеження або при зверненні пацієнта з приводу скарг, притаманних захворюванням травного каналу: біль у черевній порожнині, відсутність апетиту, нудота, схуднення [17].

Направлення:
Ендоскопія
Відділення:
Гастроцентр
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»