Статьи

Легкий доторк

Героїня інтерв'ю – талановитий і висококваліфікований лікар-дерматовенеролог, косметолог клініки «Оберіг» Ольга Тарнавська. Її роботи є прикладом для наслідування як в професійному, так і в естетичному сенсі. Ексклюзивно для журналу Touch Magazine Ольга розповіла про свій шлях до успішної кар'єри лікаря, безперервне зростання, прекрасні мрії, тренди та анти-тренди 2019 року в сфері косметології. А також дала кілька цінних порад, на які, безумовно, варто звернути увагу!

Читати далі російською мовою

Направлення:
Дерматологія
Відділення:
Центр пластичної хірургії «Oberig Beauty»
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Яковенко В.О. продемонстрував операцію із застосуванням методу ендоскопічної підслизової дисекції на II Бакинському ендоскопічному форумі

6 жовтня в конференц-залі Національного центру онкології (НЦО) Азербайджану почав роботу II Бакинський ендоскопічний форум, організований НЦО спільно з "Olympus" – всесвітньо відомим концерном, що спеціалізуються в області ранньої діагностики та в методиці малоінвазивного лікування. В роботі форуму взяв участь завідувач відділенням ендоскопії та малоінвазивної хірургії Універсальної клініки «Оберіг», кандидат медичних наук Яковенко Владислав Олександрович.

На форумі були заслухані доповіді фахівців з Грузії, Росії та України, а також провідних лікарів Національного центру онкології Азербайджану. Крім цього, з операційної НЦО в онлайн режимі була організована трансляція ендоскопічних операцій. Так, завідувач відділенням ендоскопії та малоінвазивної хірургії Універсальної клініки «Оберіг», яке є провідним в Україні в сфері гастроінтестинальної ендоскопії та малоінвазивної ендоскопічної хірургії, Владислав Яковенко в онлайн режимі продемонстрував операцію із застосуванням методу ендоскопічної підслизової дисекції ESD (Endoscopic Submusocal Dissection) при видаленні субмукозного новоутворення шлунка.

Направлення:
Гастроентерологія, Ендоскопія
Відділення:
Гастроцентр
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Блокада другого поперекового нервового корінця при переломі третього і четвертого поперекових хребців

В клініку звернулася пацієнтка 83 років зі скаргами на сильні болі в ділянці нирок (7 балів за чисельною шкалою). Тривалість болю до моменту надходження близько 3-х тижнів. При обстеженні в клініці виявлено перелом тіла третього поперекового хребця (L3) на тлі вираженого остеопорозу (розрідження кісткової тканини). При огляді не було виявлено неврологічної симптоматики, встановлено зв'язок больового синдрому з переломом хребця L3.

Згідно з рекомендаціями Американської Асоціації Хірургів-Oртопедов (AAOS) по лікуванню переломів хребта на тлі остеопорозу (AAOS Guideline on The Treatment of Osteoporotic Spinal Compression Fractures) одним з методів лікування больового синдрому при переломі третього і четвертого поперекових хребців є блокада другого поперекового нервового корінця:

«It is an option to treat patients who present with an osteoporotic spinal compression fracture at L3 or L4 on imaging with correlating clinical signs and symptoms suggesting an acute injury and who are neurologically intact with an L2 nerve root block. Strength of Recommendation: Limited» (https://www.aaos.org/research/guidelines/scfsummary.pdf)

Представлений випадок повністю відповідав критеріям даної рекомендації (гостра травма, відсутність неврологічних симптомів, зв'язок больового синдрому з переломом третього поперекового хребця). Пацієнтці була рекомендована блокада нервових корінців L2 з двох сторін (з огляду на двосторонній характер болю).

Блокаду корінців L2 під контролем комп'ютерної томографії виконав лікар-нейрохірург Вадим Ілляшенко. За пультом апарату КТ лікар-рентгенолог Олександр Власенко.

Біль у пацієнтки пройшла ще під час процедури. На наступну добу знеболюючий ефект зберігався. Виписана на амбулаторне лікування з рекомендаціями щодо лікування остеопорозу, з програмою рухової реабілітації. У більшості випадків проведення даної блокади не вимагає госпіталізації.

На знімках видно розташування голок у місця виходу нервових корінців і контрастування повітрям епідурального простору через міжхребцеві отвори. Одним з переваг методу КТ-навігації при проведенні інтервенційних процедур на хребті є те, що замість йод-вмісних препаратів в якості контрастної речовини можна використовувати повітря. Це дозволяє проводити процедури у хворих з непереносимістю йод-вмісних препаратів.

У Клініці "Оберіг» для лікування компресійних переломів хребців на фоні остеопорозу також застосовуються: вертебропластика, кіфопластика, програми рухової реабілітації.

Направлення:
Нейрохірургія
Відділення:
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Пункційна вертебропластика у пацієнтів з метастазами в хребці

Хребет є третьою за частотою мішенню для метастазування ракових клітин. Найчастіше метастази в хребет дають рак легенів, молочної залози і шлунково-кишкового тракту. 90% хворих з метастазами в хребці турбують сильні болі в спині, які можуть посилюватися в нічний час.

Одним з ефективних методів усунення больового синдрому у даної групи пацієнтів є пункційна вертебропластика (https://www.nice.org.uk/guidance/CG75/chapter/1-Guidance#treatment-of-spinal-metastases-and-mscc): введення цементу в тіло хребця через прокол шкіри. Цемент зміцнює хребець і частково руйнує метастаз. Крім того при застиганні цементу виділяється тепло, яке також сприяє загибелі клітин метастазу. Як результат – біль в спині проходить або значно зменшується, поліпшується якість життя пацієнта. Введення цементу в хребець виконується під контролем цифрової рентгенівської флюороскопії або комп'ютерно-томографічної флюороскопії (спеціальний режим апарату КТ, що дозволяє отримувати зображення в режимі реального часу).

В даному повідомленні представлений випадок пацієнта з раком легені 4-й стадії з метастазом в третій поперековий хребець. Пацієнта турбували сильні болі в попереку (7 балів за числовою шкалою) на тлі постійного прийому знеболюючих препаратів (кожні 4 години), посилення болю в нічний час, що змушувало пацієнта проводити ночі в положенні сидячи.

Хворому виконана пункційна вертебропластика під контролем КТ-флюороскопії. Час операції 45 хв. Провів втручання лікар-нейрохірруг Вадим Ілляшенко. За пультом апарату КТ лікар-рентгенолог Марія Луцька.

Пацієнту дозволено вставати і ходити через 2 години після втручання. Біль у спині пройшла повністю. Виписаний з стаціонару через добу, знеболюючий ефект зберігається, ніч спав, відмова від прийому знеболюючих.

Іншими показаннями для проведення вертебропластики є больовий синдром при переломі хребців на тлі остеопорозу, агресивні гемангіоми хребта і мієломна хвороба.

Пункційні втручання на хребті під контролем КТ-флюороскопії проводяться в клініці з 2010 р.

Направлення:
Нейрохірургія
Відділення:
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Соматоформні розлади: парадокси психіки і тіла

Стреси, конфліктні ситуації, неприємні життєві події – всі ці складові сучасного життя стали вже звичними для нас. Однак людина до сьогоднішнього дня не навчилася правильно реагувати на зовнішні подразники, і армія соматичних хворих постійно поповнюється загадковими на перший погляд пацієнтами, котрі висувають різноманітні скарги на яскраво виражені симптоми, які різко погіршують якість життя, але не можуть бути пояснені наявністю якої-небудь значущої соматичної патології.

Соматоформні розлади – одна з найбільш актуальних проблем сучасної медицини – стали темою інтерв'ю з керівником Центру психосоматики та депресій Універсальної клініки «Оберіг» (м.Київ), кандидатом медичних наук Сергієм Олександровичем Маляровим.

– Сергію Олександровичу, що позначають терміном «соматоформні розлади» і як часто в реальній клінічній практиці зустрічаються такі пацієнти?

– В середині ХХ століття, на піку популярності психодинамічної медицини, був запропонований термін «соматизаційний» розлад. Він припускав тілесний недуг як прояв витісненого в «підсвідоме» неврозу. Цей термін до деякої міри був еквівалентом «конверсійного» розладу, запропонованого Фрейдом. «Соматизаційний» розлад став одним з ключових положень нозологічної систематики психічних розладів (Міжнародна класифікація хвороб 10-го перегляду – МКБ-10). До 50% пацієнтів, які звертаються до терапевтів, кардіологів, неврологів та інших фахівців, не мають реальної соматично зрозумілої патології за результатами об'єктивного огляду, а також лабораторних та інструментальних досліджень. Діагностичний виклик полягає у відсутності соматичної патології і наявності ознак психічного розладу – тривожності, депресії, іпохондрії. Для таких випадків в МКБ-10 передбачена рубрика F45 – соматоформні розлади.

Читати далі російської мовою

Направлення:
Психотерапія
Відділення:
Центр психосоматики та депресій
Теги:
Маляров Сергій Олександрович

Зрозумій, якщо зможеш. В які міфи про дітей вірять дорослі

"Багато проблем дітям створюють саме дорослі", — говорить Юрій Стратович. Тому останні роки він багато уваги приділяє навчанню самих батьків. За його словами, це ключ до успіху в допомозі дитині.

За статистикою 20% дітей в той чи інший період життя мають проблеми з психічним здоров'ям і потребують допомоги дитячого психіатра або психолога. Найчастіше до мене звертаються батьки, у дітей яких виникли проблеми розвитку і поведінки.

"У мене гіперактивна дитина". Батьки і деякі фахівці використовують цей термін невірно. Гіперактивність з дефіцитом уваги як медичний діагноз зустрічається не так часто (одна дитина на 30-35 дітей) і має дві ознаки: непосидючість і неуважність. Ключовий момент тут такий. Непосидючість і неуважність повинні проявлятися в будь-якому середовищі — в дитячому садку або школі, на вулиці з однолітками, в сім'ї. Якщо десь дитина поводиться спокійно, може годинами грати на планшеті або дивитися телевізор, то гіперактивність тут ні при чому. Просто іноді дітям складно організуватися, а батьки часто в цьому їм не допомагають. І тоді вони кажуть "він у нас гіперактивний". Так простіше.

Читайте далі російською мовою.

Направлення:
Дитяча психіатрія
Відділення:
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Часті дерматокосметологічні проблеми в дитячому віці

Доцільність збереження лікарського підходу в косметологічної практиці

Світові тенденції формують уявлення про стандарти краси не тільки у дорослої частини населення, але через їхню свідомість закладена потреба виглядати красиво і у їхніх дітей. Все частіше нам доводиться стикатися з проблемою вирішення естетичних проблем шкіри у віковому ранньому пубертатному, пубертатному періодах.

Консультація

Естетична дерматокосметологія для дітей і підлітків — це особливий розділ естетичної медицини, що включає в себе суміжні знання дерматовенерології, педіатрії, психології, тому що перед нами не стоїть завдання здійснення звичних профілактичних або корекційних омолоджуючих процедур.

Згідно з аналізом даних «Дитячої залізничної клінічної лікарні No1», м.Києва, за період 2016-2017 роки серед пацієнтів, які звернулися за дерматовенерологічною допомогою, 70% озвучили побажання поліпшити стан шкіри обличчя, грудей, міжлопаткової області спини, згинальних і розгинальних (внутрішньої і зовнішньої) поверхонь ліктьових і колінних суглобів, шкіри кистей рук. Середній вік пацієнтів склав 13 років. Найпоширенішими скаргами стали:

  • висипання на обличчі (акне, постакне);
  • себорейний дерматит Т-зони обличчя, волосистої частини голови;
  • сухість шкіри (атопічний дерматит, неадекватний догляд за шкірою);
  • сухість кистей рук (сухість, дисгідротична екзема, суха екзема);
  • вірусні захворювання шкіри (контагіозний молюск, вірусні бородавки, грибкові ураження шкіри, висівкоподібний лишай, грибкові ураження гладкої шкіри).

Про лікування і діагностику вищезазначених проблем ми поговоримо далі.

Швидше за все, естетично непривабливий вигляд іноді турбує більше батьків, ніж самого пацієнта. Звертаючись за допомогою, батьки очікують зустріти всезнаючого фахівця, який повинен дати відповіді на всі їхні запитання. Часом вони швидко втрачають інтерес і відчувають недовіру навіть до хороших фахівців, якщо лікарі не знаходять психологічного контакту з їхньою дитиною. З метою уникнути цього, я користуюся деякими принципами в спілкуванні з такими пацієнтами.

  • В першу чергу, необхідно «подружитися» з дитиною — в цьому випадку батьки почнуть довіряти вам.
  • Довіра викликається нашою поведінкою: уважністю до деталей, приємним зовнішнім виглядом, оптимістичністю, акуратністю, рівним голосом.
  • Чіткий виклад, аналіз хвилюючої проблеми (діагнозу) у м'якій і доброзичливій формі, що свідчить про вашу впевненість.
  • «Зниження батьківської тривожності» шляхом приведення аналогій зі зрозумілими для них ситуаціями, випадків зі своєї практики.
  • Разом з виявленою м'якістю і позицією розуміння, необхідно досить твердо перерахувати вимоги до діагностичної програми, лікувального процесу — з метою запобігання зневаги або несерйозного ставлення до призначеного лікування. Таким чином, ми поділяємо відповідальність за результат з батьками.
  • Крім лікування, обов'язково необхідно дати рекомендації щодо профілактики і поліпшення загального стану організму.

Акне. Постакне

(фото 1, 2)

Вульгарні акне є найпоширенішим захворюванням сальних залоз шкіри. Клінічно спостерігається в зонах високої концентрації сальних залоз: обличчя, спина, шкіра грудей. Однаково часто до розвитку хвороби схильні представники обох статей.

Часті дерматокосметологічні проблеми в дитячому віці

Маніфестує захворювання зазвичай з раннього підліткового віку, приблизно у 80% населення. Легка ступінь акне може проходити самостійно протягом 4-5 років за умови правильного догляду за шкірою; інші клінічні форми можуть тривати навіть до зрілого віку.

У появі акне грають роль такі важливі фактори:

  • підвищення продукції шкірного сала;
  • гіперкератінезація проток сальних залоз;
  • приєднання інфекції;
  • розвиток запально-алергічної реакції згодом.v

Підвищене виділення шкірного сала у більшості пацієнтів спостерігається внаслідок підвищеної чутливості навіть на нормальний рівень гормонів (тестостерон вільний, тестостерон загальний, дигідротестостерон, дигідроепіандростерону-сульфат, 17-оксипрогестерон, антимюллерів гормон), що впливає на інтенсивність камедоногенеза; деякі компоненти шкірного сала також посилюють цей процес.

Багато джерел говорять про те, що виконувати бактеріологічний посів не має сенсу для діагностики інфекційного агента. Але очевидно, що стійкі до лікування акне пов'язані із запаленням, і в такому випадку необхідно провести бактеріологічний посів з визначенням чутливості до антибактеріальних препаратів.

В ході консультації пацієнту необхідно пояснити, що акне — це хронічне захворювання, можливі рецидиви. Також слід проінформувати про тривалості терапії і очікувані результати. Зазвичай через 1 місяць лікування результати можуть бути незначними, через 2 місяці вони складуть до 30% виліковування, а до шостого місяця — від 30 до 80%. Отримавши результати дослідження, ми можемо призначити системну і місцеву терапію (особливість полягає в тому, що місцева і системна терапія нероздільні і повинні проводитися комплексно).

Місцева терапія може бути представлена широкою групою активних речовин, які повинні мати підсушувальними, себорегулюючими, бактерицидними або статичними властивостями. Бензоїл пероксид 2,5%, 10% в чистому вигляді в формі лосьйону. Місцеві антибактеріальні препарати: тетрациклін, еритроміцин, кліндаміцин 1-4% в формі лосьйону, суміші, гелю. Хороший ефект надають топічні ретиноїди в формі гелю 0,01-0,05% і азалаїнова кислота. Дуже актуально призначення суміші, де ми маємо можливість комбінувати необхідні ефективні компоненти, спираючись на результати бакпосіву.

Системна терапія. Антибактеріальні препарати, які найбільш часто призначаються: тетрациклін, макроліди, фторхінолони, цефалоспорини з мінімальним часом прийому від 14 днів до 3 місяців (в таких випадках призначаються «субантимікробні» дози — 30-40 мг на добу). Призначення ізотретиноїну виправдано при фульмінантному і конглобатному акне, зазвичай починаючи з дозування 0,5 мг / кг протягом 6 тижнів. Є спостереження, що при призначенні 1,0 мг / кг в день шкіра очищається до 16-му тижні, 13% виліковуються до 6-го місяця, однак до 5% хворих вимагають більш тривалого лікування.

Постакне — патологічний стан шкіри, який розвивається внаслідок розвитку постзапальних явищ на шкірі (дисхромії, рубці). Призначаючи місцеву терапію, необхідно враховувати перспективу формування постакне, таким чином, азалаїнова кислота є хорошою профілактикою порушень пігментації шкірних покривів, а правильне загоєння запальних елементів мінімізує ризик рубцевих змін. Для корекції постакне активно застосовується комбінація мікронідл-терапії в поєднанні з кислотними пілінгами, окремо або разом (саліцилова кислота 15-45%, ТСА 10-75%) в осінньо-зимовий період з інтервалом 10-14 днів.

Себорейний дерматит

(фото 3)

Себорейний дерматит характеризується запаленням і десквамацією шкіри в зонах, характерних для розвитку вугрової хвороби, тому часто такі захворювання протікають паралельно. Також при себорейному дерматиті часто задіяна шкіра волосистої частини голови і вушних раковин. Захворювання маніфестує в пубертаті, але підвищення рівня захворюваності спостерігається в 40-річному віці.

Досить багато дослідницьких робіт підтверджують взаємозв'язок у розвитку патології підвищеного саловиділення і приєднання ліпофільного дріжджового грибка Pityrosporumovale. Діагноз встановлюється за клінічною картиною, ніяких додаткових досліджень проводити не потрібно. При частих рецидивах можна рекомендувати досліджувати гормональний профіль. Обов'язково необхідно пояснити, що це хронічне рецидивуюче захворювання, частіше загострюється в осінньо-весняний період, а також взимку при носінні головного убору.

Хороший результат приносить призначення 2% кетоканазола у вигляді шампуню, а також маска з 1-2% пастою, яка містить сірку (1-2 рази на тиждень на 30 хвилин). Для купірування загострення можна призначити топічні стероїдні препарати в формі лосьйону, які наноситься на шкіру голови після кожного миття, від 3 тижнів до 3 місяців.

Сухість шкіри

(фото 4, 5)

Сухість шкіри — це стан шкірних покривів, який характеризується нестачею натурального зволожуючого фактора, чутливістю і схильністю до запалення різного генезу, при цьому пацієнтів турбують дискомфортні відчуття стягнутості, лущення шкіри, зміна кольору і текстури шкіри над великими суглобами. Сухість може з'являтися внаслідок розвитку атопії і виступає одним з провідних симптомів (свербіж, сухість і лихеніфікация шкіри, хронічний перебіг, обтяжений анамнез) неправильного догляду за шкірою (застосування агресивних миючих засобів, скрабів, пілінгів, відварів трав). В тому і іншому випадку тактика рекомендацій одна — адекватне, систематичне застосування емолентів. Bioderma, La-Roche, A-Derma випускають лінійки, що ідеально підходять для щоденного застосування. Слід звернути увагу на те, що іноді емоленти комбінуються з сечовиною. В цьому випадку при нанесенні на шкіру вони можуть викликати свербіж і печіння, їхнє застосування необхідно припинити.

Часті дерматокосметологічні проблеми в дитячому віці

Контагіозний молюск

Контагіозний молюск — це захворювання шкіри і слизових, що виникає внаслідок ураження поксівірусами (I, II, III типів). Інкубаційний період може становити від тижня до півроку. Характерною є поява білувато-рожевих папул з пупковидним втягнення в центрі. Пік захворюваності припадає на вік від 10-12 років, спалахи також спостерігаються у сексуально активної молоді. Для постановки діагнозу зазвичай достатньо клінічного огляду.

Найбільш ефективним методом лікування є механічне видалення із застосуванням топічної анестезії, кріодеструкція, електрокоагуляція, після чого травмовані ділянки підлягають обробці спиртовим йодним розчином. Також успішно застосовується ТСА 50%, що легше переноситься дітьми, не викликаючи додаткового стресу: розчин кислоти ватним тампоном локально наноситься на осередки. Спостерігається хімічна коагуляція тканин, при цьому дитина відчуває терпиме печіння. Протягом 10 днів формуються кірки. Іноді необхідно провести 2-3 процедури.

Грибкові ураження гладкої шкіри, або дерматомікози

(фото 6, 7)

Це інфекційне ураження шкіри, що виникає внаслідок зараження грибком (Microsporum canis, Tryhophyton rubrum, Tryhophyton mentagrophytes). Характерно вогнища ураження мають круглу форму з «ажурним» краєм, формується запальний валик, легке лущення. Для діагностики необхідно провести інструментальні дослідження (лампа Вуда), а також взяти зішкріб для визначення наявності грибкової інфекції.

У разі локалізованого ураження достатнім буде призначення місцевої терапії: похідних імідазолу, алліламінів, толнафтата, циклопіроксиламіна. При ураженні великих площ шкіри, волосистої частини голови необхідно прийняти рішення про призначення системної терапії (гризеофульвін, флуконазол і ін.). Тривалість терапії — від 4 тижнів до кількох місяців. Для профілактики поширення інфекції на здорові ділянки шкіри необхідно призначити протигрибковий шампунь (кетоканазол, флуканазол, тербінафін), який необхідно застосовувати для миття волосся і тіла на весь період лікування.

Резюме

Хочу зазначити, що вкрай важливо усвідомлювати доцільність збереження лікарського підходу в косметологічної практиці. Акцентуючи увагу на вмінні провести диференціальну діагностику між естетичними недоліками і серйозними дерматологічними проблемами, можливо домогтися найбільш позитивного результату в роботі. Адже з кожним роком все більше пацієнтів звертається до дерматокосметології за первинною допомогою.

Література

  1. Дерматовенерология. Национальное руководство / Под ред. Ю. К. Скрипкина, Ю. С. Бутова, О. Л. Иванова. - М.: ГЭОТАР-Медиа, 2011. - 1024 с. - Серия «Национальные руководства»

  2. Грэхем-Браун Р. и др. Практическая дерматология / Р. Грэхем-Браун, Д. Бурк, Т. Канлифф; пер. с англ. под ред. Н.М. Шаровой. - М.: МедПресс-информ, 2011. - 360 с.

  3. Европейское руководство по лечению дерматологических заболеваний: пер. с англ. / Под ред. А. Д. Касамбаса, Т. М. Лотти. - М.: МедПресс-информ, 2014. - 736 с.

  4. Тарасенко Т. Н., Тарасенко Ю. Г. Основы практической микологии. - М.: ОАЗИС-Дизайн, 2008. - 120 с.

Направлення:
Дерматологія, Дитяча поліклініка
Відділення:
Педіатрична служба, Центр пластичної хірургії «Oberig Beauty»
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Система CARE: можливості взаємодії пластичного хірурга і дерматолога

У даній статті ми розглянемо особливості ведення пацієнтів в передопераційний і післяопераційний період ліпосакції, варіанти медикаментозної і фізіотерапевтичної підтримки, яку можуть надати хірург і дерматолог, патогенетичну картину запалення як неминучого супутника післяопераційного періоду і можливості впливу на тривалість процесу регенерації тканин.

Ліпопластіка є однією з найпопулярніших процедур в США. Там за рік виконується понад 325 тисяч подібних втручань. Якщо говорити статистично, за останні десять років число процедур по видаленню жиру збільшилася на 158%. В Україні, на жаль, такої статистики немає, проте з відкритих джерел відомо, що ліпоконтурні операції впевнено входять в топ-5 популярних пластичних операцій.

Після того як Charles H. Willi в 1926 році почав видаляти невеликі сегменти жирової тканини за допомогою шприца, а Giorgio Fischer в 1975 році придумав приєднати інструмент видалення до вакуумного апарату, стався вибуховий розвиток технологій ліпосакції. В даний час, крім традиційної ліпосакції, активно використовуються технології фрагментування жирової тканини ультразвуком за допомогою енергії лазера і водного струменя, а також додаткового механічного приводу на кінчику канюлі.

Довгий час операція супроводжувалася значною крововтратою. Справжню революцію в пластичній хірургії здійснив в 1987 році Jeffrey Klein, який впровадив у практику передопераційну інфільтрацію операційного поля розведеним розчином лідокаїну і адреналіну. Це нововведення дозволило істотно зменшити крововтрату, а також вивести ліпоаспірацію з категорії процедур, що вимагають госпіталізації, в малоінвазивну, так звану «офісну» хірургію. Більш того, ліпосакція тепер з'явилася в арсеналі лікарів інших спеціальностей – гінекологів та навіть дерматологів.

Сучасна ліпопластіка є хірургічною процедурою з видалення жирової тканини через невеликі проколи в шкірному покриві з використанням спеціальних канюль, що мають різний діаметр і розташування отворів, а також 3D-контурування тіла з метою отримання більш гармонійних пропорцій і ліній. На відміну від старих методик, коли жир видаляли, сучасна ліпопластіка використовує його перерозподіл, поєднуючи методи ліпосакції і липофіллінга (фото 1).

Ліпопластика

Процедура ліпопластіка передбачає три основних етапи: інфільтрацію, емульсіфікацію і аспірацію. Ліпофіллінг власною жирової клітковиною може використовуватися на третьому етапі, в поєднанні з аспірацією.

CARE-реабілітація при ліпопластиці

Для якнайшвидшого відновлення в післяопераційному періоді розроблена система міждисциплінарних доглядів і лікування, які діють в синергії, оптимізуючи результат і знижуючи ризик ускладнень. Іноді показано їхнє застосування в передопераційному періоді для підготовки до втручання. Переваги системи реабілітації CARE (Cosmetic Active Recovery):

  • тонізує лімфатичні судини і покращує лімфоциркуляцію;
  • покращує периферичний кровообіг;
  • впливає на функціонування імунної системи;
  • стимулює парасимпатичну нервову систему (ефект розслаблення);
  • покращує процес загоєння (знижує ризик появи гіпертрофічних рубців);
  • знижує фіброз після ліпосакції.

Підготовка до операції

Для комфортної та швидкої реабілітації необхідно приділяти увагу передопераційній підготовці організму до хірургічного втручання. В середньому цей етап займає від трьох тижнів до одного місяця перед запланованою операцією. Принципово важливо оцінити соматичний стан пацієнта: загальний і біохімічний аналіз крові, ліпідний профіль, загальні характеристики функціональних систем. Показники досліджень дадуть можливість судити про готовність організму адекватно відреагувати на травму і забезпечити наступні регенеративні процеси в м'яких тканинах.

Важливою частиною є збір анамнезу. Необхідно скласти якомога більш детальну картину способу життя пацієнта і дати загальні рекомендації:

  • налагодити раціональне харчування, з роз'ясненням важливості вживання в їжу достатньої кількості білка (1,5-2,5 г на кілограм маси тіла). Якщо пацієнт дотримується принципів вегетаріанства, це необхідно врахувати в протоколі локальної та системної підготовки організму;
  • вживати до 2 літрів води на добу;
  • елементарні фізичні навантаження кожен день по 20 хвилин, що забезпечить лімфодренаж і оксигенацію тканин.

Рекомендований протокол призначень в передопераційний період включає системне використання препаратів, що поліпшують кровообіг, вазопротекторів, цитопротекторов, імуномодуляторів:

  • «Лаєннек» – внутрішньовенно крапельно по 4-8 мл, 2 рази на тиждень, 5-10 процедур;
  • «Реосорбілакт» – внутрішньовенно крапельно, 400 мл на одне введення, 5 процедур, 1 раз на тиждень;
  • «Детралекс» (діосмін 450 мг, гесперидин 50 мг) – per os, по 1 капсулі 2 рази на день під час їжі, 3-6 місяців;
  • «Аскорутин» (аскорбінова кислота 50 мг, рутин 50 мг) – per os, по 1-2 таблетці 2 рази в день незалежно від прийому їжі, від 3 місяців. Призначається паралельно з прийомом «Детралекса».

Післяопераційний період

В післяопераційному періоді є ряд умов, виконання яких сприяє швидкій реабілітації та максимальній результативності процедури ліпосакції.

Головні принципи післяопераційного догляду:

  • лікування післяопераційних підшкірних гематом і набряку;
  • моніторинг та стимулювання процесу загоєння;
  • попередження і лікування фіброзу шкіри, гіперпігментацій;
  • лікування хірургічних доступів і попередження розвитку гіпертрофічних рубців, видимих шрамів;
  • попередження розвитку ускладнень.

Дренування

Післяопераційний період часто супроводжується виникненням гематом і набряклості, больовим синдромом і накопиченням надлишкової рідини і крові в екстрацелюлярному просторі. Набряк і екхімози при ліпосакції з'являються через механічне руйнування цілісності кровоносних і лімфатичних капілярів, підвищення внутрікапілярного, гідростатичного тиску, екстравазації крові, рідини і речовин з високою молекулярною вагою в міжклітинний простір, що призводить до підвищення екстраваскулярного осмотичного тиску.

Цей патофізіологічний механізм посилюється герметично вшитими розрізами шкіри, надмірним призначенням післяопераційних інфузій і пролонгованим застосуванням компресії. Застосування відкритого дренування не тільки зменшує набряк і інтенсивність болю, але і знижує системну абсорбцію лідокаїну в випадках, коли викорстовувалась тумесцентна техніка ліпосакції. Зазвичай через 1-3 дні після операції дренажі видаляються.

Компресія

При закінченні операції ліпосакції хірурги накладають компресійну пов'язку, яка сприяє зниженню післяопераційного набряку, гемостазу, закриття вільних порожнин і рівномірному скороченню шкіри. Правильний підбір післяопераційної компресійної білизни важливий для профілактики локальних порушень цілісності епідермісу і розвитку гіперпігментації запального генезу. У ранньому післяопераційному періоді показано високий тиск, який забезпечує не тільки комфорт для пацієнта, але і стимулює резорбцію рідини в післяопераційних тканинах. Через кілька днів тиск бажано послабити, адже надлишкова компресія здавлює проксимальні лімфатичні клапани і уповільнює лімфоток.

Сучасна компресійна білизна комфортна для пацієнта, виробляється без внутрішніх швів, має розрахований тиск на сантиметр площі, має антимікробні властивості і захищає від ультрафіолетового сонячного випромінювання (UVP 50). Через 24 години після операції компресійну білизну повинно бути знято з метою огляду стану шкіри, бажано проведення легкого дренуючого масажу у напрямку до місць виходу дренажів.

Активність

Ліпопластика великих об’ємів, як і операція абдомінопластики, проводиться під загальним наркозом або внутрішньовенної седацією. Таким пацієнтам важлива рання фізична активність для зменшення венозного застою і для профілактики венозного тромбоемболізму. Їм показаний низькомолекулярний гепарин. Ін'єкція «Фраксипаріна» може бути призначена в першу годину після операції, при цьому немає істотного збільшення крововтрати. Для профілактики тромбоемболії багато пластичних хірургів використовують схеми, що включають низькомолекулярний гепарин, компресійні панчохи, «Інтранет» і післяопераційні пневматичні компресійні штани. У 2011 році American Society of Plastic Surgeons доповнила рекомендації щодо профілактики тромбоемболії шкалою ризику Caprini, що враховує анамнестичні та лабораторні фактори ризику в балах.

Хірург, працюючи разом з лікарем-дерматологом, може рекомендувати в постопераційному періоді ряд відновлювальних процедур:

  • ручний лімфодренажний масаж;
  • ультразвук;
  • пресотерапію;
  • сухе тепло;
  • радіочастотну терапію;
  • карбоксітерапію.

Запалення як частина реабілітації

Тепер прицільно розглянемо запалення як основний захисно-регенеративний процес в м'яких тканинах і можливості його модуляції за допомогою доступних ін'єкційних препаратів, які використовуються в дерматокосметології. Інтенсивність запальних реакцій в місці травматизації визначає подальший естетичний вигляд тканин. Це важливий етап взаємодії пластичного хірурга і дерматолога для отримання найкращого естетичного результату.

Запалення (лат. Inflammatio) – це типовий патологічний процес, що розвивається в васкуляризованих органах і тканинах у відповідь на будь-яке місцеве ушкодження. Виявляється у вигляді поетапних змін мікроциркуляторного русла, крові і строми органу або тканини, спрямованих на локалізацію, розведення, ізоляцію і усунення агента, який викликав пошкодження, з наступною регенерацією уражених тканин.

Розвиток запального процесу

На сьогодні виділяють три основні стадії запалення:

  • альтерацію;
  • ексудацію;
  • проліферацію.

Альтерація – подразнення і пошкодження рецепторів, мембран, внутрішньоклітинних органел, цілих клітин, міжклітинної речовини, периферичних кровоносних і лімфатичних судин. Альтерація – перший і безпосередній наслідок впливу шкідливого чинника.

Особливе значення в розвитку альтерації має сполучна тканина, що складається з основної речовини і клітин. Запалення характеризується якісною зміною основної речовини – підвищенням як дисперсності міжклітинної речовини, так і здатності її до набухання. Барвник (наприклад, туш), в нормі здатний проникати в сполучну тканину тільки під тиском, при запаленні легко поширюється по пошкодженій тканині. Це пов'язано з дією протеолітичних ферментів і гіалуронідази, які значно підвищують проникність сполучної тканини.

На стадії ексудації змінюється проникність стінок судинного русла. Вона також має свої фази, що протікають паралельно, з різним ступенем вираженості. Серед них:

  • рання минуща фаза, яка полягає в швидкому і нетривалому збільшенні проникності малих і середніх венул (діаметром до 100 мкм). Проникність зростає до максимуму за 5-10 хвилин після пошкодження. Ключову роль тут відіграє гістамін. Допоміжну роль можуть виконувати інші біогенні аміни: брадикінін, лейкотрієни і простагландини. Механізми ранньої фази підвищення проникності пов'язані з розширенням міжклітинних проміжків за рахунок скорочення ендотеліоцитів. Запаси гістаміну в тканинах невеликі, він інактивується гістаминазою, крім того, відбувається зниження чутливості комплементарних рецепторів. Тому проникність знову знижується через 30 хвилин;
  • пізня продовжена фаза підвищення судинної проникності починається через 1-2 години після пошкодження васкуляризованої тканини і досягає піку через 4-6 годин. У деяких випадках, наприклад при ГЗТ, латентний період триває набагато довше – від 4-6 до декількох десятків годин або навіть до 6-8 діб. Пізня фаза має тривалість не менше 24 годин. У пізню фазу підвищується проникність венул. Відбувається активація цитоскелета ендотеліальних клітин. Передбачається, що вона забезпечується в основному поліпептидними медіаторами запалення, в тому числі цитокінами макрофагального і лімфоцитарного походження (ІЛ-1, кахексія, гамма-інтерферон).

На етапі проліферації всі репаративні процеси наростають у міру загасання гострого запалення, зводячись до відновлення втраченого пулу клітин, міжклітинної речовини і т. д.

При репаративних процесах у вогнищі запалення регенерація клітин і фіброплазія досягаються як через посилення проліферації, так і шляхом обмеження апоптозу клітин.

Уже в перший день після травматизації в осередку асептичного запалення, викликаного хірургічним розрізом, відзначається формування нової тканини. До третього дня відбувається виразне утворення нових капілярів, що досягає максимуму на п'ятий день. Триває проліферація епідермальних клітин на базальній мембрані і потовщення їхнього шару. Грануляційна тканина починає вростати з периферії в область дефекту, причому колагенові волокна спочатку орієнтуються вертикально і не закривають дефект. До четвертого дня настає масова проліферація фібробластів. Багата капілярами і проліферуючими фібробластами грануляційна тканина повністю оформляється через 3-5 днів, причому через підвищену проникність проліферуючого ендотелію формується її набряк і рясний серозний ексудат. Волокна колагену, синтез якого починається на 3-5 день, орієнтуються поперечно і перекривають дефект. Епідерміс над базальною мембраною набуває кератинізовані риси. Синтез ДНК в грануляційній тканині досягає піку через 7 днів.

Проліферація фібробластів і колагеногенеза займає близько двох тижнів. Абсолютне зростання кількості ДНК і РНК триває близько трьох тижнів. Максимум синтезу колагену спостерігається близько 14 діб. Його акумуляція триває до місяця, за іншими даними (Р. А. Кларк, Л. А. Голдсміт, 1991) – понад 100 днів. Починаючи з 35-го дня поступово зменшується швидкість синтезу нуклеїнових кислот і колагену, відбувається інволюція грануляційної тканини. До кінця місяця дефект закритий інтактним епідермісом, під яким знаходиться пухка сполучна тканина. У момент зняття швів, зазвичай на 8-10-й день, рана не досягає і 15% міцності інтактної шкіри, але через 3-3,5 місяця, завдяки процесам колагеногенеза, її міцність перевищує 80% від початкової величини здорової шкіри.

Медикаментозна стимуляція відновлення тканин

Процес реабілітації після проведених хірургічних втручань може становити від 30 до 100 днів. Це дає можливість впливати на потенціал відновлення м'яких тканин за допомогою сучасної ін'єкційної терапії, спрямованої на зменшення проявів запалення (антиоксиданти, редермалізанти, адаптогени) і прискорення метаболічних, відновних процесів в м'яких тканинах.

Робочий протокол:

  1. Xela Rederm 1 (1%) – комбінований препарат гіалуронової і бурштинової кислот, має виражені здібності до відновлення міжклітинного матриксу та пулу фібробластів, регулюючи їхню проліферативну і синтетичну активність. Активні інгредієнти мають виражені антиоксидантні властивості.

    Призначається 3 процедури з інтервалом 10-14 днів. Вводиться 2 мл препарату в техніці класичної редермалізації в дермальний і субдермальний шари шкіри.

  2. Збагачена тромбоцитами плазма PRP PlasmoMED, а також бідна плазма PPP. Застосування аутогенної плазми несе в собі величезний потенціал до відновлення міжклітинного матриксу, а також целюлярного компонента тканин за рахунок тромбоцитарних факторів росту, амінокислот, білків, вітамінів і мінералів. Призначається 5 процедур з інтервалом 10-14 днів. Вводиться 5 мл препарату в інфільтраційній і мікропапульній техніці в дермальний і субдермальний шари шкіри.
  3. Аплікації з цільної плазмою, якщо ін'єкційне введення з якихось причин неможливо. На попередньо очищену поверхню накладається на 20-30 хвилин стерильна марлева пов'язка, просочена аутоплазмою. Призначається 8 процедур з інтервалом 1 день.
  4. Curacen – препарат плацентарного походження, органолептик. Призначається 3-8 процедур з інтервалом 7 днів. Техніка введення – папульна, серединний наппаж в дермальний і субдермальний шари шкіри.
  5. На 3-й тиждень можливе проведення мікрогольчатої терапії з Perfoskin Complex для підвищення швидкості регенерації та епітелізації шкіри за рахунок комбінованого впливу мікротравми і активних компонентів препарату. Призначається 3 процедури з інтервалом 14 днів.
  6. Після повної кератинізації рани призначається Dermatics. Нанесення цього гелю на силіконовій основі мінімізує трансепідермальну втрату вологи, що служить профілактикою патологічного рубцювання. Застосовується 2 рази в день протягом 6 місяців.
  7. ЛІТЕРАТУРА:

    1. Атаман А. В. Патофизиология в вопросах и ответах. - Киев: Высшая школа. - 2000.

    2. Патология в 2 томах: Учебник / Под ред. М. А. Пальцева, В. С. Паукова. - 2010. - 1 024 с.

    3. Патофизиология гемостаза: Учебное пособие для студентов медицинских вузов / Сост. А. П. Спицин, И. С. Бяков. - Киров: ГОУ ВПО «Кировская ГМА Росздрава». - 2010. - 80 с.

    4. Regeneration (Oxf). 2017, Jun 6; 4 (2): 39-53. doi: 10.1002/reg2.77. eCollection 2017, Apr. Macrophages and fibroblasts during inflammation and tissue repair in models of organ regeneration.

    5. Литвицкий П. Ф. Патофизиология: Учебник для ВУЗов. - ГЭОТАР-МЕД. - 2002. - С. 13. - ISBN 5-9231-0077-0.

    6. http://aaps1921.org/publications.cgi

    7. https://www.aad.org/public/diseases/cosmetic-treatments/liposuction

    Направлення:
    Відділення:
    Центр пластичної хірургії «Oberig Beauty»
    Теги:
    Універсальна клініка «Оберіг»

Методика Boost-Two-Faces

Задовольнити пацієнта результатом, уколовши всього один шприц філлера, на сьогоднішній день практично неможливо.

Вирвавши одну анатомічну зону з контексту, ми добиваємося локальних поліпшень, але, на жаль, ніяк НЕ гармонізуємо архітектоніку обличчя. Все частіше, якщо йдеться про корекцію в пацієнтів за сорок «об'ємом 1 мл на все», доводиться ввічливо пропонувати альтернативи. Проблема тут криється в динаміці перерозподілу об'ємних характеристик всіх м'яких тканин і в зміні показників їх тонусу і здатності адекватно утримувати «нові об'єми» .

Вікові зміни обличчя

При першому знайомстві з людиною наш мозок зчитує її вік по центральній частині обличчя, яка обмежена двома паралельними лініями, що проходить через зіниці. Ці паралелі при так званому симетричному, красивому обличчі повинні пройти через найвищу точку надбрівних дуг і обрисувати латеральні межі рота (коміссури). Про вікові зміни тут сигналізують горизонтальні зморшки лоба, міжбрівна складка, зміна форми носа, відстані між точкою кріплення перегородки носа і крайніми точками «арки Купідона», товщина і рельєфність губ, наявність губно-підборідної зморшки, форма підборіддя, а також наявність двох тіньових зон біля крил носа (верхня третина носогубної складки).

Однозначно важливим маркером віку в цій зоні є втрата об’єму тканин в орбітальній зоні, а також малярного та премалярного об’ємів, що характерно, з формуванням образу «втомленого обличчя» – з впалими очима, скелетизацією надбрівних дуг, сплощенням «медіальної щоки», візуалізації носо-слізної і носо-виличної борозен.

Звернемо увагу на латеральні області обличчя, які сприймаються нами в другу чергу при знайомстві, але є дуже важливими в гармонійній структурі обличчя в цілому. Від середньозіничної лінії до умовного вертикального перпендикуляра, опущеного по козелку вуха, визначається латеральна область обличчя. Візуально маркерами віку тут виступатимуть горизонтальні і надбрівні зморшки чола на тлі втрати об’ємів виличної анатомічної зони (візуалізація надбрівних дуг, лобного гребеня, виличної дуги і латерального кісткового краю очниці), легке нависання тканин брови, наявність радіальних зморшок очей, втрата і опущення тканин виличної зони з формуванням виражених прекозелкових зморшок, птозування і наявність «зморшок посмішки» латеральної щоки з подальшим розмиванням форми контуру і кута нижньої щелепи.

Методика Boost-Two-Faces
Методика Boost-Two-Faces

Концепція Boost-Two-Faces передбачає корекцію anti-age-проявів з комплексним моделюванням «зон сприйняття», використовуючи поєднання бурштинової кислоти 1,6%, гіалуронової кислоти 0,9 і 22 мг / мл з наступним введенням ботулотоксину типу А і філлера 20 мг / мл на третьому етапі. Таким чином, дана триетапна корекція усуває патогенетичні вікові зміни м'яких тканин обличчя.

Тактичні аспекти методики Boost-Two-Faces

1 етап. Редермалізація Boost up

Введення комбінації 2,2% гіалуронової і 1,6% бурштинової кислоти болюсною технікою за вказаними на схемі точкам, субдермально, і введення 0,9% гіалуронової кислоти – 1,6% бурштинової кислоти в зонах активності кругових м'язів очей і рота, папульно, дермально (рис. 1).

2 етап. Усунення динамічних зморшок

Проводиться через 14 днів після застосування Редермалізації Boost Up і полягає в зміні м'язової активності за допомогою препаратів ботулотоксину типу А по on- і off-label-показаннями (рис. 2).

3 етап. Комплексне моделювання «зон сприйняття»

Через 10-21 день, коли можливо визначити динаміку та вектори натягу м'яких тканин, можемо приступати до об'ємної корекції «зон сприйняття» обличчя. Рекомендований загальний обсяг філлера в концентрації 20 мг / мл – до 4 мл. При цьому необхідно абсолютно точно розуміти запит пацієнта: що саме він хотів би виправити, оцінити обличчя, тип вікових змін з точки зору фахівця, відзначити нюанси, на які клієнт, можливо, не звертає увагу.

Таким чином, ми отримуємо повноцінний протокол корекції вікових змін м'яких тканин обличчя з урахуванням всіх складових патогенезу процесів старіння. Трьохетапна корекція за методикою Boost Two Faces дає можливість відновити:

  • якість шкіри – зменшити глибину залягання зморшок до 73%, знизити рівень пігментації шкіри до 43%, профілактувати зниження тургору і еластичності шкірного покриву обличчя;
  • відредагувати баланс (гіпертонус) ключових м'язів, які впливають на формування макрорельєфу шкіри;
  • повернути втрачені обсяги, вигідно відкоригувати «тіньові ділянки» м'яких тканин в «зонах сприйняття» обличчя (рис. 3).
В цілому ми отримуємо виражений стійкий результат з тривалістю до 1 року.

Направлення:
Дерматологія
Відділення:
Центр пластичної хірургії «Oberig Beauty»
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Іхтіоз. Дерматологічний менеджмент з перших днів життя

Що робити акушеру-гінекологу у випадку народження дитини з іхтіозом? Якими принципами терапії необхідно керуватись, щоб мінімізувати негативні наслідки для шкіри? За якими основними принципами необхідно провести місцеву терапію? Це основні актуальні питання, що можуть стати точками взаємодії акушерів-гінекологів та дерматологів.

Наведемо ряд рекомендацій, що допоможуть розпочати терапію-догляд за шкірою одразу після народження.

Перші описи захворювання були знайдені у древній китайській та індійській літературі ще за декілька віків до нашої ери. Одним з перших у 1808 році зробив науковий опис патологічного стану Європейський вчений Willan.

Іхтіоз може бути вродженим або розвиватись протягом життя. У одних випадках хвороба вражає винятково шкіру, в інших – також внутрішні органи. Діагностично достовірно описані майже всі форми іхтіозу і виокремлені характерні ознаки тих чи інших. Але встановлення точного діагнозу на сьогоднішній день є основною проблемою.

Іхтіози становлять собою групу гетерогенних захворювань шкіри, що характеризуються генералізованим лущенням шкіри, спричинені аномаліями диференціювання епідермісу. Назва «Іхтіоз» виникла від грецького слова «Ichtys» – риба, і зумовлена зовнішньою схожістю ураженої шкіри з лускою риб.

Виділяють два основних принципи класифікації іхтіозів:

Генетичний, у залежності від типу генетичного успадкування (аномалії):

  • Спадково-обумовлений іхтіоз;
  • Спадкові синдроми, які включають в себе іхтіоз;
  • Іхтіозоформні стани, такі як гіповітаміноз А, злоякісні новоутворення шкіри, хвороби крові.

Наприклад, є так званий звичайний іхтіоз рецесивний, зчеплений з Х-хромосомою. Прояви захворювання відрізняються тим, що лущення на шкірі виражено сильніше, воно захоплює практично всі шкірні покриви хворого. Також буває сухість шкіри. Найбільш явні вогнища ураження розташовані, як правило, в підколінних, ліктьових ямках, в області обличчя, що не є характерним для домінантної форми іхтіозу. Дана обставина в деяких випадках допомагає лікарю у правильній постановці діагнозу. Успадкування захворювання пов'язане з успадкуванням статі. Найчастіше хворими є хлопчики, дівчатка – абсолютно здорові носії патологічного гена, які згодом передають його синам. Ті, будучи хворими, передають цей ген дочкам, які стають носієм, і т. д. Дівчинка може захворіти лише у тому випадку, якщо вона отримає одночасно дві хромосоми з ураженим геном (одна Х-хромосома від матері, інша – від батька). У цьому випадку захворювання протікає дуже важко і навіть може призвести до загибелі дитини.

Всі хлопчики, як відомо, мають лише одну Х-хромосому, тому носіями бути не можуть.

Досить виражене при іхтіозі ураження шкіри голови. Відзначається лущення, випадання волосся, місцями навіть облисіння. Самі лусочки при рецессивному іхтіозі великі, товсті, мають темне забарвлення. Як видно, дана форма захворювання має характерні особливості шкірних проявів, які дозволяють у деяких випадках відрізняти її від домінантної форми захворювання.

Крім того, зміни спостерігаються і з боку багатьох інших органів і систем. Такі діти часто страждають на розумову відсталість, епілепсію, помутніння рогівки ока, порушення розвитку скелета та інших органів.

За білковою аномалією, що дає розуміння основних патогенетичних ланок гіперкератозу (табл.1).

Клінічно, у залежності від характеру лусочок, виділяють такі форми:

  • Ксеродермія. Лусочки дуже дрібні, сіруватого кольору, зовні нагадують висівки.
  • Простий іхтіоз. Ділянки лущення великих розмірів. Самі лусочки досить великі, за зовнішнім виглядом нагадують пластинки. Виражена сухість шкіри в області патологічних вогнищ.
  • Блискучий, або перламутровий, іхтіоз. Названий за виглядом лусочок – при розгляді вони здаються блискучими. Вогнища ураження ще більше, ніж у попередньому випадку.
  • Змієподібний іхтіоз. Названий за характерним зовнішнім виглядом хворого. Лусочки при цьому дуже товсті, щільні, грубі і нагадують шкіру змії.
  • Голчастий іхтіоз. Найбільш важкий різновид захворювання. Лусочки при цьому мають вигляд голок і шпильок, у результаті чого шкіра хворого нагадує шкіру дикобраза з голками.
  • Чорний іхтіоз. При цьому лусочки мають темне забарвлення. Найбільш часто даний різновид спостерігається у літніх людей, шкіра яких взагалі схильна до утворення пігментних плям.

В залежності від тяжкості хвороби, розрізняють:

  • Важка форма (немовля народжується недоношеним і в перші дні гине);
  • Середньої тяжкості (сумісна з життям);
  • Пізня форма (характеризується відстроченими першими появами до двох-трьох місяців життя або навіть до п'яти років).

Клінічні ознаки:

  • часто слабовиражені;
  • сухі, маленькі прямокутні лусочки з'являються на розгинальних поверхнях кінцівок;
  • уражені ділянки мають вигляд асфальту чи риб'ячої луски;
  • шкірні складки яскраво виражені;
  • явища фолікулярного кератозу;
  • лущення рідко покриває все тіло.

Рекомендації для акушерів і фельдшерів по догляду за шкірою новонароджених у перші хвилини життя:

Загальні поради

При підозрі на наявність у дитини іхтіозу необхідно запросити або отримати всі належні інструкції по догляду за шкірою у лікаря дерматовенеролога.

Основні принципи терапії:

  • постійне зволоження, зменшення трансепідермальної втрати вологи.
  • контроль товщини гіперкератотичних нашарувань (зведення його до можливого мінімуму).

Ступінь вираженості шкірних проявів може бути різним, тому місцева терапія завжди підбирається індивідуально. В разі виявлення перинатальних ознак розвитку хвороби необхідно запросити дерматовенеролога для бесіди з батьками, щоб ті, у свою чергу, отримали максимальну інформацію про засоби місцевого догляду за особливою шкірою таких діточок. Величезну роль відіграє інформаційна підтримка батьків і правильне інструктування медичного персоналу. Дерматолог повідомить і навчить основним технікам нанесення місцевих препаратів і доглядових засобів з метою профілактики порушення шкірних покривів та їх інфікування.

З часом близькі люди стануть найкращими експертами у лікуванні своєї дитини і лише вони зможуть прийняти рішення, який доглядовий засіб є найефективнішим у їхньому випадку. Це має бути провідною темою у спілкуванні акушерів з вагітною при виявленні внутрішньоутробних ознак патології і взятті на облік.

Ванни

Необхідно пам'ятати, що сухій шкірі не вистачає не лише бар'єрного ліпідного шару, але, у першу чергу, води. Тому одразу після народження, не давши шкірі обсохнути, необхідно провести купання немовляти, що зволожить шкіру і не дасть втратити еластичність – це дозволить безболісно і з мінімальним травмуванням, обережно зняти нашарування рушником та перед цим, ще до обтирання, шкіру необхідно змастити зволожуючим засобом (емольєнтом) і тільки потім продовжити процедуру.

Можливий варіант одразу ж обгорнути дитину зволоженою теплою ковдрою, що теж не дасть шкірі пересохнути. Необхідно використовувати м'які миючі олійки, креми і у жодному разі – звичайні лужні мила, що після висихання спричинять загальне відчуття сухості і стягнутості шкірних покривів. Воду для ванн необхідно пом'якшувати, це можуть бути натуральні інгредієнти (відвар рису, льону, вівсяних пластівців) або готові суспензії (повинні містити похідні ліпідів – кераміди, рослинні олії – какао, манго, іланг-іланг).

Якщо на шкірі спостерігаються ознаки інфекції, у воду необхідно додати антисептик (марганець). Якщо спостерігаються масивні гіперкератотичні нашарування на волосистій частині голови, слід змастити поверхню вазеліном, це спростить процедуру очищення шкіри. Необхідно ретельно просушити поверхню шкіри, щоб уникнути мацерації у делікатних місцях (шкірні складки) і одразу ж нанести зволожуючі засоби з вираженим бар'єрним ефектом. Водні процедури слід робити як можна частіше (до 3 разів на добу), якщо спостерігається об'єктивне покращення стану шкіри!

Місцева терапія: креми, лосьйони, мазі

Обробка шкіри дитини повинна виконуватись регулярно (2 рази на добу) у теплій (25°С), з непересушеним повітрям, кімнаті, це відіграє важливу роль, адже функція терморегуляції шкіри значно порушена. Засоби наносяться на шкіру тонким, але помітним шаром. Малюки краще реагують на підігріті до температури тіла лосьйони, мазі та креми; вони мають більш пластичну структуру у підігрітому вигляді, тому добре проникають у тріщинки чи пори шкіри. Засоби наносяться повільними масажними рухами, щоб добре втерти і розподілити їх на поверхні. Але у жодному разі не прикладайте зусилля, щоб не травмувати шкіру. Після цього необхідно обгорнути шкіру дещо вологою бавовняною тканиною, щоб та добре прилягала до тіла. Зверніть увагу, тканина не повинна містити синтетичних волокон і мати свій натуральний колір.

Звертайте увагу на склад доглядового засобу – може містити альфа-гідрокси кислоти (молочна 2% або гліколева 1,5%), саліцилову кислоту 2%, гліцерин, сечовину 2-8%, пропіленгліколь. Емольєнти, що мають у складі кераміди, фосфоліпіди, тригліцериди, сквален, дуже добре відновлюють захисний ліпідний бар'єр «іхтіозної» шкіри; мають наноситись після кожного купання і за потребою.

Пелюшки і засоби особистої гігієни:

Одноразові підгузки з активними сорбуючими компонентами більшою мірою підходять для шкіри делікатних зон – не пропускають вологу, тому в зоні їх контакту шкіра іноді виглядає краще, ніж на поверхні тіла. Багаторазові підгузки, виготовлені з бавовни, менш ефективні, але поверх можна одягати тканини, що не пропускають вологу, що забезпечує контакт натуральних тканин зі шкірою і не викликає подразнень. Якщо з якихось причин дитині не підходять підгузки, необхідно використовувати вільне пеленання, поверх тканини, не обмежуючи рухливості, слід прикріпити вологоутримуючі тканини (синтетичні). Під них можна нанести тоненьким шаром зволожуючі засоби, та пам'ятайте про контроль стану шкіри, щоб запобігти оклюзивним явищам! Також необхідно виключити механічне тертя або тиск на виступаючі ділянки, для цього тканини не треба туго фіксувати на шкірі. Уникайте постійного контакту зі шкірою синтетичних тканин, рано чи пізно вони викличуть подразнення. Пелюшки мають бути дещо вологими і підігрітими до температури тіла.

Профілактика інфекцій шкіри:

Шкірні покриви хворих дітей мають порушену бар'єрну і захисну функції і є більш чутливими до виникнення запальних процесів.

Частіше за все, запалення провокуються бактеріями і дріжджоподібними видами грибків. Всі дефекти на шкірі потребують якнайшвидшої обробки дезінфікуючими засобами на водній основі (розчин марганцю, хлоргексидину біглюконату, декаметоксин). Пам'ятайте, що при цьому загальний стан немовляти погіршується не завжди, тому часто проводьте огляд шкірних покривів. Якщо місцева терапія не допомогла, і впродовж 3 днів не спостерігається клінічне покращення, необхідно призначити системні антибактеріальні препарати у відповідних дозуваннях.

Харчування

Зазвичай прикладання до грудей є дискомфортним для дітей з іхтіозом і їм необхідно забезпечити раціональне штучне вигодовування. Важливо розуміти, що шкіра потребує великої кількості корисних інгредієнтів (вітамінів, мікроелементів і структурних компонентів) для нормального функціонування. Збільшення втрати вологи і змертвілого епідермісу чинять величезне навантаження на організм. Часто діти, що мають ті чи інші глобальні проблеми із шкірою, схильні до повільного росту. Потреби таких дітей у надходженні поживних речовин в багато разів перевищують потреби здорових, що, до того ж, також активно ростуть. Заздалегідь необхідно провести консультацію з педіатром, що зобов'язаний розробити індивідуальний графік годувань, запропонувати калорійне меню, щоб перекрити підвищені потреби малюка. Клінічне мислення у харчуванні повинне бути спрямоване на збільшення кратності годувань з різноманітним меню з метою інтенсифікації харчування; по можливості, слід зберегти грудне вигодовування – найбільш корисне для дитини у ранньому віці; підключити харчові добавки. У більшості випадків їжа повинна бути м'якою і мати легкозасвоювану форму – перетерті пюре, смузі. Важливо пам'ятати, що дитина не повинна відчувати голод!

Температурні умови:

Діти з іхтіозом більш чутливі до високих температур, вологості повітря оточуючого середовища. Перегрівання стає серйозною проблемою, оскільки через потовщену шкіру не відбувається нормальна терморегуляція, потовиділення знижене. При перегріванні дітки можуть бути примхливими, або навпаки, стати пригніченими і апатичними. Якщо спостерігаєте такі ознаки, якнайшвидше заберіть дитину у прохолодне місце, дайте достатню кількість прохолодної рідини, а краще за все, проведіть обтирання водою, знявши увесь одяг! У палаті, де перебуває немовля, температура повинна становити 25°С, вологість повітря – близько 90%.

Системна терапія:

Похідні вітаміну А здатні значно покращити стан шкірних покривів дітей; вони є доброю альтернативою для контролю хвороби. Перед призначенням лікар має пояснити батькам всі можливі побічні дії препарату і рішення про їх призначення прийняти лише разом з батьками. Похідні віт. А являються альтернативно довготривалою терапією, що є найбільш ефективним методом корекції стану шкіри на сьогодні.

Хочу дати перелік web-ресурсів, що допоможуть ознайомитись глибше з проблемою і у разі потреби, отримати необхідну інформаційну підтримку світової спільноти:

  • Фонд для хворих на іхтіоз і схожі дерматози – http://www.skalyskin. org/; info@skalyskin.org.
  • Генетичні тести http://www.genetests.org.
  • «Менделівська спадщина людства» http://www.ncbi.nlm.nih.gov.
  • Національний реєстр іхтіозів і схожих дерматозів http://www.skinregestry.org.
В Україні Ви також можете знайти підтримку, звернувшись до МГО «Дерматологи – Дітям», президентом якої є Людмила Андріївна Дерев'янко, а також до кабінету Бульозного епідермолізу, куруючим лікарем якого є Інна Гедеон (м. Київ, вул. Чорновола 28/1, Охматдит (11 корпус, 5- й поверх)).

Направлення:
Дерматологія
Відділення:
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»