Статті

Доцільність та ефективність повторних оперативних втручань при портальній гіпертензії у дітей

Вступ. Незважаючи на велику кількість запропонованих методів профілактики та зупинки кровотечі при портальній гіпертензії (ПГ), пошук нових та вдосконалення існуючих залишається актуальним.(1,2,5) В дитячому віці арсенал способів профілактики та зупинки кровотечі різко обмежений. Причиною ПГ в дитячому віці є порушення прохідності ворітної вени, що призводять до кровотеч з варикозно розширених вен стравоходу та шлунку у дітей (ВРВ) (2,3). В значній кількості випадків оперативне втручання проводиться в ургентному порядку з метою зупинки кровотечі методом прошивання зони шлунково стравохідного переходу. В подальшому це не виключає повторної кровотечі і потребує повторного оперативного втручання. Останнім часом в дитячому віці все більше уваги приділяється портосистемному шунтуванню, як надійному методу попередження та зупинки кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу та шлунку.(3,4,5) Мета дослідження – проаналізувати ефективність та доцільність повторних оперативних втручань при рецидивуючих кровотечах при ПГ в дитячому віці.

Направлення:
Дитяча хірургія
Відділення:
Педіатрична служба, Центр інноваційних технологій в дитячій хірургії та урології
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Діагностика та лікування допечінкової форми портальної гіпертензії в дитячому віці

Причиною допечінкової форми портальної гіпертензі (ДфПГ) в дитячому віці є аномалії розвитку або тромбоз ворітної вени, що призводять до розвитку коллатерального кровотоку з подальшою кровотечею з варикозно розширенних вен стравоходу та шлунку (ВРВСШ). Лікування та профілактика ускладнень ДфПГ в дитячому віці залишається складним та остаточно невирішеним питанням.

З 1990 до 2009 року в НДСЛ «ОХМАТДИТ» знаходилось на лікуванні 207 дітей з ПГ, в віці від 6 місяців до 18 років. За статтю переважали хлопчики - 111, дівчат було 96. ДфПГ була виявлена у 162 (78%) дітей, внутрішньопечінкова ПГ – у 8 (4%), змішана форма ПГ – у 37 (18%) пацієнтів. При вивчені анамнезу встанвлено: у 48 (29%) хворих в періоді новонародженності використовувався пупковий катетер, захворювання пупка (пупковий сепсис, омфаліт) були у 19 (11,7%) дітей, сепсис в період новонародженності, остеомієліт, НЕК були у 7 хворих, гемолітична хвороба новонароджених, що потребувала замінного переливання крові виявлена у 5 хворих, 18 дітей мали в анамнезі – пологи кесаревим розтином, патологічні пологи (асфіксія, гіпоксія), недоношеність різного ступеня важкості.

Серед дітей, що нами спостерігались, перші епізоди кровотечі в 133 (70%) випадках були в віці до 5 років.Діагноз у цих дітей був встановлен тільки після кровотечі.

Всім дітям, що знаходились на лікуванні, виконане обстеження, яке включало: ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (УЗД-ОЧП), ФЕГДС, лабораторні методи обстеження (загальний аналіз крові, біохімічне дослідження крові, коагулограма). Для покращення візуалізації та вивчення анатомії системи воротної вени виконували спіральну комп’ютерну томографію органів черевної порожнини (КТ-ОЧП). Вказані методи дослідження дали змогу встановити форму ПГ, ступінь важкості клінічного перебігу, наявність або відсутність загрози кровотечі та визначити тактику подальшого лікування.

Лікувальна тактика хворих з ДфПГ залежала від форми та важкості перебігу ПГ, наявності або відсутності кровотечі. Показанням до планового оперативного втручання були – епізод кровотечі в анамнезі, тяжкий гіперспленізм, ВРВСШ 3-4ст. Показанням до ургентного оперативного втручання були – кровотеча, що не зупиняється консервативними методами, велика ймовірність рецидиву кровотечі після її зупинки.

У плановому порядку перевагу надавали парціальним портосистемним шунтуючим оперативним втручанням: спленоренальним (n=69) та спленосупраренальним анастомозам бік в бік (n=24), мезокавальним анастомозам бік в бік та Н-подібного типу з використанням лівої внутрішньої яремної вени (n=14). Загалом прооперавано 107 дітей (67%) ДфПГ виконано 146 оперативних втручання. Рецидив кровотечі діагностовано у 17 хворих (10,4%). Всі діти з рецидивом кровотечі оперовані повторно.

За ургентними показанями при стабільній гемодинаміці використовували портосистемні анастомози в поєднанні з прошиванням стравохідно-шлункового переходу в 23 випадках. Таким чином сучасні можливості хірургії ДфПГ дозволяють попереджати ускладнення у вигляді кровотечі.

Направлення:
Дитяча хірургія
Відділення:
Педіатрична служба, Центр інноваційних технологій в дитячій хірургії та урології
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Диференційний підхід в лікуванні допечінокової портальної гіпертензії в дитячому віці

Наведені результати лікування 207 дітей з різними форма портальної гіпертензії(ПГ). Більшість дітей 162(78%) мали допечінкову форму ПГ. Встановлено ефективним та надійним методом профілактики кровотечі з варикозно розширенних вен стравоходу та шлунку (ВРВСШ) є портокавальні шунтуючі оперативні втручання. У дітей, що оперуються повторно зберігається можливість для накладання шунтуючого анастомозу з добрими віддаленими результатами.

Причиною ПГ в дитячому віці є аномалії розвитку або тромбоз ворітної вени, що призводять до кровотеч з варикозно розширенних вен стравоходу та шлунку у дітей.[1,2,3] Лікування та профілактика ускладнень ПГ в дитячому віці залишається складним та остаточно невирішеним питанням.[4] Запропоновані методи хірургічного та ендоскопічного гемостазу призводять до тимчасового покращання з подальшим ризиком виникнення рецидиву кровотечі.[5,6,7,8] Все більше уваги приділяється хірургічним методам - портокавального шунтування, як надійному методу попередження та зупинки кровотечі з варикозно розширенних вен стравоходу та шлунку у дітей.[9,10.11]

Направлення:
Дитяча хірургія
Відділення:
Педіатрична служба, Центр інноваційних технологій в дитячій хірургії та урології
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Варіанти межсистемних судинних анастомозів в лікуванні портальної гіпертензії у дітей

Наведені результати лікування 169 дітей з різними форма портальної гіпертензії(ПГ). Більшість дітей 132(78%) мали допечінкову форму ПГ. Встановлено ефективним та надійним методом профілактики кровотечі з ВРВ є шунтуючі оперативні втручання. У дітей, що оперуються повторно зберігається можливість для накладання шунтуючого анастомозу з добрими віддаленими результатами.

Причиною ПГ в дитячому віці є порушення прохідності ворітної вени та захворювання печінки, що призводять до кровотеч з варикознорасширенних вен стравоходу та шлунку у дітей (ВРВ).[1,2,3] Лікування та профілактика ускладнень ПГ в дитячому віці залишається складним та остаточно не вирішеним питанням.[4] Запропоновані методи хірургічного та ендоскопічного гемостазу призводять до тимчасового покращання з подальшим ризиком виникнення рецидиву кровотечі.[5,6,7,8] Останнім часом все більше уваги приділяється хірургічним методам - портосистемного шунтування, як надійному методу попередження та зупинки кровотечі з варикознорасширенних вен стравоходу та шлунку.[9,10.11]

Мета дослідження – проаналізувати ефективність запропонованих методів шунтуючих оперативних втручань при лікуванні портальної гіпертензії у дітей.

Направлення:
Дитяча хірургія
Відділення:
Педіатрична служба, Центр інноваційних технологій в дитячій хірургії та урології
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Варіанти лікування портальної гіпертензії в дитячому віці

Причиною ПГ в дитячому віці є аномалії розвитку або тромбоз ворітної вени, що призводять до кровотеч з варикознорасширенних вен стравоходу та шлунку у дітей.[1,2,3] Лікування та профілактика ускладнень ПГ в дитячому віці залишається складним та остаточно не вирішеним питанням.[4] Запропоновані методи хірургічного та ендоскопічного гемостазу призводять до тимчасового покращання з подальшим ризиком виникнення рецидиву кровотечі.[5,6,7,8] Останнім часом все більше уваги приділяється хірургічним методам - портосистемного шунтування, як надійному методу попередження та зупинки кровотечі з варикознорасширенних вен стравоходу та шлунку.[9,10.11]

Вибір методу лікування залежить від форми ПГ важкості перебігу та особливостей анатомії портальної системи, що в деяких випадках ускладнює та робить неможливим виконання шунтуючих операцій.

Матеріали та методи З 1990 до 2007 року в УДСЛ «ОХМАТДИТ» знаходилось на лікуванні 169 дітей з ПГ, в віці від 8 місяців до 16 років. За статтю переважали хлопчики - 111, дівчат було 58. Допечінкова форма ПГ була виявлена у 132 (78%) дітей, внутрішньопечінкова – у 7 (4%) змішана форма – у 30 (18%) пацієнтів.

Направлення:
Дитяча хірургія
Відділення:
Педіатрична служба, Центр інноваційних технологій в дитячій хірургії та урології
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Морфологічні ознаки передракових змін шлунка у пацієнтів з ерозіями шлунка при захворюваннях жовчовивідних шляхів

Згідно офіційним статистичним даним, Україна знаходиться на 3-му місці в Европі за розповсюдженістю раку шлунка, поступаючись тількі Росії та Белорусії. Всього в Україні щорічно реєструється біля 15-16 тис. нових випадків раку шлунка, біля 95% випадків діагно-стується на ІІІ та ІV стадіях, внаслідок чого помирає біля 14 тис. хворих на рік (13). На сьогоднішній день чітко встановлено, що не менш 80% випадків некардіального раку шлунка пов’язані з інфекцією Нelicobacter pylori (HP) та послідуючим розвитком атрофічного гастриту (1, 6, 9, 10, 11, 18, 21, 22). Єдино можливим шляхом зупинити цю тенденцію в теперішній час є рання діагностика раку та визначення передракових станів слизової оболонки шлунка, впровадження скринингових методів обстеження населення (13). Хронічний гастрит займає ведуче місце (77-89%) серед передракових станів шлунка.

Направлення:
Відділення:
Гастроцентр
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Порушення моторно-евакуаторної функції шлунка в патогенезі ерозій шлунка при захворюваннях жовчовивідних шляхів

Хронічні ерозії шлунка залишаються однією з найбільш розповсюджених та найменш вивчених захворювань органів гастродуоденальної зони. Частота ерозивних уражень шлунка, за даними ендоскопічного дослідження, складає від 10 до 25% [1, 5, 6, 13].

Серед факторів, які мають значення у розвитку ерозій, розглядаються Helicobacter pylori (НР), мікроциркуляторні порушення у слизовій оболонці шлунка та дванадцятипалій кишці, порушення моторно-евакуаторної функції шлунка та дуодено-гастральний рефлюкс, соляна кислота, зниження цитопротективних властивостей слизового гелю, порушення системи імунітету, виділення деякіх гормонів внутрішньої секреції. Багато дослідників приводять дані про порушення моторної функції шлунка та підвищення внутрішньопорожнінного тиску, що викликає спочатку функциональне, а потім органічне ураження органа з формуванням клінічної картини захворювання [2, 5, 6, 13, 16].

Направлення:
Відділення:
Гастроцентр
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Клінічна характеристика пацієнтів з ерозіями шлунка при захворюваннях жовчовивідних шляхів

Вступ. Серед великої кількості захворювань шлунково-кишкового тракту (ШКТ) ерозії шлунка відносяться до числа найбільш розповсюджених та найменш вивчених. В останні роки у зв¢язку з широким застосуванням ендоскопічних методів діагностики виявляється велика кількість ерозівних уражень слизової оболонки (СО) шлунка, яка складає, за даними різних авторів, від 10 до 25% випадків. Ерозивні зміни слизової оболонки залишаються другою за частотою причиною шлунково-кишкових кровотеч після дуоденальних виразок [1, 4, 7].

Ця патологія залишається однією з найменш вивчених захворювань органів гастродуоденальної зони. Не вирішені багаточисельні аспекти етіології та патогенезу ерозій шлунка, що ускладнює не тільки підходи до адекватної терапії, але і систематизацію наукових даних, які є на сьогоднішній день. Так, ерозії шлунка відсутні в Міжнародній класифікації хронічних гастритів (Сіднейська система, 1990), лише в ії ендоскопічному розділі є згадування про візуальну відміну гострих та хронічних ерозій (ХЕ). Не включені ерозії і в МКХ Х перегляду (1995), що ще раз доводить відсутність чітких уявлень про значення ерозій в гастродуоденальній патології.

Направлення:
Відділення:
Гастроцентр
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Особливості інфікованості Helicobacter pylori (HP) , кислотоутворюючої функції шлунка у пацієнтів з ерозіями шлунка при захворюваннях жовчовивідних шляхів

Ерозії шлунка залишаються однією з найбільш розповсюджених та найменш вивчених захворювань органів гастродуоденальної зони. Не вирішені багаточисельні аспекти етіології та патогенезу ерозій шлунка, остаточно не вирішено питання про те, коли ерозії слід розглядати в якості ускладнення основного захворювання, а коли вважати супутнім ураженням або самостійною нозологічною формою [1, 4, 6, 8, 9].

Серед факторів, які мають значення у розвитку ерозій, розглядаються Helicobacter pylori (НР), мікроциркуляторні порушення у слизовій оболонці шлунка та дванадцятипалій кишці, порушення моторно-евакуаторної функції шлунка та дуодено-гастральний рефлюкс, соляна кислота, зниження цитопротективних властивостей слизового гелю, порушення системи імунітету, виділення деякіх гормонів внутрішньої секреції. Однак дія кожного з цих факторів є суперечливою у виникненні ерозій; різні автори представляють навіть протилежні дані, які стосуються впливу перерахованих патогенетичних факторів на розвиток ерозій шлунка [1, 4, 6, 7, 8, 9, 10]. Найважливішими факторами патогенезу є кислотно-пептичний фактор та інфекція НР.

Незважаючи на те, що значення кислотно-пептичного фактору у розвитку хронічних ерозій (ХЕ) шлунка однозначно не визначено , все ж вважається, що наявність HCl є необхідною умовою хронізації ерозій [2, 3, 4, 6, 7 ]. За даними Я.С.Циммермана, В.Г. Ведерникова (2001), у хворих з ХЕ, як правило, не спостерігається вираженої гіперацидности – частіше рівень pH навіть підвищений або залишається в межах норми [6]. Однак жодного разу за наявності ХЕ не було зареєстровано і анацидного стану СОШ, що може вказувати на те, що присутність в шлунку соляної кислоти є необхідною умовою виникнення ХЕ. Кислотно-пептичний фактор вважається одним з провідних у формуванні запалення та виникнення дефектів слизової оболонки (СО) гастродуоденальної зони (ГДЗ). Однак ступінь ураження шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК) буває різним. Можливе виникнення виразок ( глибоких дефектів СО, які загоюються з утворенням сполучнотканинного рубця), ерозій (поверхневих дефектів, які не поглиблюються за межі м’язевої пластинки СО та загоюються без утворення рубця), а у частини хворих агресивна дія хлористоводневої кислоти призводить до гастриту, дуоденіту без дефектів СО [1, 3, 6]. У цьому зв’язку закономірно постає питання: чи є прямий зв’язок між вираженістю ацидності в шлунку та глибиною дефектів СО, тобто утворенням ерозій чи виразок ГДЗ.

Направлення:
Відділення:
Гастроцентр
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»

Ефективність схем лікування ерозій шлунка при захворюваннях жовчовивідних шляхів

Серед великої кількості захворювань шлунково-кишкового тракту (ШКТ) ерозії шлунка відносяться до числа найбільш розповсюджених та найменш вивчених. При ендоскопічному дослідженні ерозії виявляються, за даними різних авторів, від 10 до 25% випадків [1,2,3,4,5,7,8,11,15]. Ерозивні зміни слизової оболонки залишаються другою за частотою причиною шлунково-кишкових кровотеч після дуоденальних виразок [1,4,5,6,7,8].

Ця патологія залишається однією з найменш вивчених захворювань орга-нів гастродуоденальної зони. Не вирішені багаточисельні аспекти етіології та патогенезу ерозій шлунка, що ускладнює не тільки підходи до адекват-ної терапії, але і систематизацію наукових даних, які є на сьогоднішній день [1,7,8,11,15,18]. Однією з найбільш важливих та складних проблем є лікування хронічних ерозій шлунка. Якщо по відношенню до виразкової хвороби терапевтичні підходи розроблені на рівні стандартних рекоменда-цій, підкріплених досвідом медицини, яка базується на доказах, то по від-ношенню хронічних ерозій такого значного досвіду не існує. Серед груп препаратів, ефективність яких в лікуванні ерозій шлунка вивчалася, анти-секреторні, регулятори моторики, цитопротектори, антациди, препарати, які покращують мікроциркуляцію та інші допоміжні речовини [5,6,10,13,19,20]. Неоднозначні також дані щодо ефективності ерадикацій-ної терапії в лікуванні ерозій шлунка [12,16].

Направлення:
Відділення:
Гастроцентр
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»