Сучасні методи лікування епілепсії

Навіть один епілептичний напад може бути травматично небезпечною та психотравмуючою подією, що має великі соціальні наслідки (втрата можливості керувати автомобілем, обмеження щодо працевлаштування, тощо). Повторні епілептичні напади призводять до ще більш серйозних проблем. Тому важливо спиратись на доказово обґрунтовані принципи діагностики та курації пацієнтів після першого епілептичного нападу та, за необхідності, попереджати повторні епілептичні напади за допомогою протиепілептичних засобів. Своєчасне призначення протиепілептичної терапії і вибір препарату вкрай важливі, оскільки вдале стартове лікування епілепсії — це запорука подальшого успіху, збільшення прихильності хворих до терапії, запобігання розвитку у них тих чи інших психічних симптомів.

З іншого боку, для ряду пацієнтів лікування є недоцільним. В кожному конкретному випадку необхідно приймати зважене рішення, враховуючи частоту та важкість нападів, ризики та обмеження, пов’язані з епілепсією, побічні ефекти препаратів та їхню тератогенність. Обов’язково лікувати часті напади, напади з втратою свідомості чи контролю і ризиком травм, соціально неприйнятні напади, тривалі напади. Рекомендується не лікувати напади, що виникають вкрай нечасто, прості фокальні напади без втрати контролю, напади, що виникають тільки уві сні, а також враховувати при призначенні лікування репродуктивні плани. В будь-якому випадку, пацієнт має залучатись в процес прийняття рішень.

Епілепсія

Терапія протиепілептичним засобом загалом рекомендується після другого епілептичного нападу. Зважаючи на високий ризик виникнення повторного епілептичного нападу, протиепілептичну терапію слід призначити після першого неспровокованого епілептичного нападу, якщо:

  • у пацієнта наявний неврологічний дефіцит;
  • на ЕЕГ присутня епілептична активність, що не викликає сумнівів;
  • ризик можливого повторного епілептичного нападу є неприйнятним, а користь від лікування перевищує ризики та можливу шкоду, після оцінки соціальних, емоційних і особистісних наслідків рецидиву епілептичного нападу і самого лікування;
  • за допомогою методів нейровізуалізації виявляється структурне порушення головного мозку;
  • дебют з епілептичного статусу.

Загалом, ризик повторного виникнення нападу вищий протягом перших 2 років (21-45%), а особливо перших 12 місяців, і мінімальний через 2 роки після першого неспровокованого епілептичного нападу.

Під час вирішення питання щодо початку протиепілептичного лікування слід пам’ятати, що лікування має бути тривалим, безперервним, пацієнт та його рідні мають розуміти необхідність такої терапії та дотримуватись її. Тому питання початку терапії антиконвульсантом повинно мати під собою не лише медичне, але й соціально-економічне підґрунтя. Лише в разі врахування всіх факторів пацієнт з епілепсією буде прихильним до лікування, що вкрай необхідно для успішного результату.

Пацієнт та його родичі мають отримати інформацію щодо:

  • епілептичних нападів та епілепсії загалом;
  • діагностично-лікувальних можливостей;
  • антиконвульсантів та їхньої побічної дії;
  • типу епілептичного нападу, його тригерів (провокаторів);
  • питань безпеки, першої допомоги та попередження травматизації дома, на роботі, в публічних місцях;
  • питання страхування;
  • можливості виконання тих чи інших видів діяльності (виключити роботу, що потребує увагу, чи може бути небезпечною);
  • безпечності автокерування та руху на дорогах;
  • прогнозу;
  • ризику виникнення епілептичного статусу, раптової смерті при епілепсії (SUDEP);
  • питання способу життя, дозвілля, соціальних аспектів (в т.ч. вживання наркотиків, алкоголю, сексуальна активність, депривація сну, тощо);
  • планування вагітності.

Терапія має проводитись за індивідуальним принципом, відповідно до типу епілептичного нападу, з урахуванням супутньої патології, та ліків, що їх вже приймає пацієнт. Рекомендовано починати з монотерапії (використання одного препарату). Якщо прийом антиконвульсанта супроводжується нетолерованою (неприйнятною) побічною дією, чи терапія неефективна, незважаючи на терапевтичну дозу та прихильність пацієнта, – обирають інший антиконвульсант для монотерапії. Якщо монотерапія не ефективна (після 2-3 спроб), обирають комбіновану терапію. Якщо напади тривають, незважаючи на оптимальну дозу антиконвульсанта, на кожному етапі зміни лікування слід переглянути правильність постановки діагнозу, дотримання пацієнтом рекомендованого лікування.

За клінічними показаннями може бути проведений контроль концентрації антиконвульсанта в крові в наступних випадках:

  • Підозра, що пацієнт не дотримується графіку та/або дозування прийому препарату;
  • Підозра токсичності антиконвульсанта;
  • Корекція дози антиконвульсанта;
  • Спостереження за фармакокінетичною взаємодією (наприклад, зміни у біодоступності, елімінації, чи взаємодія з іншими препаратами);
  • Специфічні клінічні показання, наприклад епілептичний статус, органна недостатність, певні стани під час вагітності (наприклад, зростання частоти епілептичних нападів під час вагітності).

Якщо у пацієнта протягом мінімум 2 років були відсутні епілептичні напади, може бути розглянуте питання відміни антиконвульсанта. Рішення щодо продовження лікування чи припинення прийому ліків приймається пацієнтом та його родичами чи особами, що піклуються про пацієнта, та лікарем після обговорення ризиків та користі від відміни препарату. Для оцінки ймовірності відновлення епілептичних нападів слід враховувати особливості епілептичного синдрому, супутню патологію (наприклад, структурні зміни головного мозку), спосіб життя. Відміна антиконвульсанта має проводитись під спостереженням лікаря. Процес зниження дози проводиться повільно (мінімум 2-3 місяці).

Якщо у Вас чи Вашої близької людини діагностовано епілепсію, звертайтеся в Універсальну клініку «Оберіг» для призначення лікування. Ми приймаємо як дорослих, так і дітей. В нашій клініці Ви отримаєте взаєморозуміння та добру атмосферу під час спілкування пацієнта та його родичів з лікарем, достатню інформацію щодо природи епілептичних нападів та життя з епілепсією, а також призначення простого режиму прийому антиконвульсантів. При необхідності можливе проведення лабораторного контролю концентрації антиконвульсанта в крові. Запишіться на консультацію дитячого невролога або невролога для дорослих за телефонами:

(044) 521 30 03

(099) 521 30 03

(073) 521 30 03