Упс!
Сторінка не підтримує цей браузер. Відкрийте її в сучасному браузері, наприклад Google Chrome, Firefox чи Microsoft Edge.
Висока температура тіла у дитини - рекомендації щодо спостереження за дітьми з гарячкою
Гарячкові стани у дітей раннього віку найчастіше є ознакою інфекції. Інфекційні захворювання залишаються основною причиною дитячих захворювань і смертності у більшості країн світу, тому необхідність покращення розпізнавання, оцінки і невідкладного лікування гарячкових станів у дітей очевидна.
У медичній літературі зустрічаються різні визначення гарячки. Нормальна температура тіла може коливатися залежно від індивідуальних особливостей, місця вимірювання і типу термометра. В даному випадку під гарячкою мають на увазі підвищення температури тіла понад нормальні добові коливання.
Розпізнати будь-які загрозливі для життя ознаки (симптоми).
Оцінити ймовірність важкого чи самолімітуючого захворювання у дитини, при цьому не обов’язково ставити якийсь певний діагноз.
Визначити етіологію захворювання для призначення специфічного лікування.
Прийняти зважене рішення, як вести дитину надалі, відповідно до результатів обстеження.
Висота і тривалість гарячки та їх прогностична цінність для визначення важкого захворювання
Для розпізнавання дітей з важкими захворюваннями висоту температури тіла можна використовувати лише в комплексі з іншими симптомами.
Фізичне лікування, таке як обтирання змоченою у прохолодній воді губкою, охолоджує шкіру, але не зменшує концентрації простагландинів, тому температура всього тіла не знижується. Також, терморегуляторні центри продовжують підтримувати температуру на підвищеному рівні, і фізичне лікування може спричинити тремтіння чи інші небажані явища. Крім обтирання тіла губкою, змоченою у холодній чи прохолодній воді, до фізичних втручань відносять також роздягання і обдування. Всі ці методи базуються на втраті тепла внаслідок конвекції та випаровування, проте вони не усувають причини гарячки, не змінюють перебігу захворювання і запрограмованої центром терморегуляції температури. Проводилось лише декілька добре спланованих досліджень, що вивчали ефективність фізичних методів.
Обтирання не виявило жодної переваги порівняно з монотерапією антипіретичним препаратом. Поєднання фармакотерапії і обтирання не призводило до додаткового зниження температури, або останнє було нетривалим. Побічні ефекти обтирання у деяких дітей включали плач і тремтіння. Роздягання саме по собі не мало значного впливу на температуру тіла. У дослідженні Lenhardt і співавт. (1999), під час якого у дорослих добровольців штучно викликали гарячку, активне охолодження тіла спричиняло тремтіння, підвищення продукції тепла і артеріального тиску. Найчастішим побічним ефектом обтирання у дітей, про який повідомляли в дослідженнях, був дискомфорт.
Про вплив відкривання вікон і обдування доказових даних на сьогоднішній день немає.
Через відсутність доказових даних стосовно одягу, дітей з гарячкою потрібно одягати відповідно до умов навколишнього середовища, щоб запобігти перегріванню чи переохолодженню, дбаючи, перш за все, про комфорт дитини.
Обтирання губкою, змоченою у холодній чи прохолодній воді, не рекомендується для лікування гарячки.
Дітей з гарячкою не потрібно роздягати чи вдягати занадто тепло.
Основний метод контролю над температурою полягає у призначенні антипіретичних препаратів, таких як парацетамол та ібупрофен. На відміну від фізичних методів, ці препарати змінюють температуру, задану гіпоталамусом, але й вони не впливають на початкову причину гарячки, наприклад, інфекційний процес.
При клінічних дослідженнях парацетамол та ібупрофен ефективно знижували гарячку у дітей. Порівняно з парацетамолом, ібупрофен виявляв більш виражену і/або стійку дію на гарячку. Однак у багатьох порівняльних дослідженнях парацетамол призначали в дозах, нижчих віж рекомендованих сьогодні.
Незважаючи на широке застосування парацетамолу та ібупрофену у дітей з гарячкою, частота побічних ефектів була низькою і профіль безпеки обох препаратів істотно не відрізнявся. На сьогодні досвід застосування парацетамолу більший, однак спостерігається підвищення призначень ібупрофену.
Можливість призначення антипіретичних препаратів потрібно розглядати у дітей з гарячкою, котрі мають стражденний і нездоровий вигляд. Антипіретики не повинні рутинно призначатися з єдиною метою знизити температуру тіла у дітей з гарячкою без інших тривожних симптомів.
При лікуванні дітей з гарячкою і лікарі, і батьки часто призначають парацетамол та ібупрофен послідовно або в комбінації. Встановлено, що комбіноване лікування не дає жодних переваг порівняно з монотерапією одним із зазначених препаратів і не спричиняє клінічно значимого додаткового зниження температури тіла. Безпечність комбінації парацетамолу та ібупрофену не підтверджена. В окремих повідомленнях вказується на ризик потенційної взаємодії препаратів при одночасному застосуванні.
Не потрібно рутинно застосовувати альтернуючий режим лікування (чергувати прийом парацетамолу та ібупрофену); однак, якщо дитина не реагує на один препарат, необхідно призначити інший.
Окрім основного захворювання, гарячку можуть супроводжувати інші неприємні симптоми, такі як біль, зниження апетиту, пиття та активності. В одних випадках (наприклад — біль) ці симптоми є проявами основного захворювання, в інших встановити точну їх причину складно. Оскільки гарячка є нормальною відповіддю на інфекцію, у ряді досліджень вивчали вплив антипіретичного лікування при специфічних станах, у тому числі в пацієнтів з малярією, вітряною віспою і різними вірусними інфекціями. Було встановлено, що антипіретики сповільнюють процес одужання і недостовірно впливають на самопочуття.
Значне занепокоєння у батьків викликає можливість появи на фоні гарячки фебрильних судом. Цей симптом переважно зустрічається у дітей раннього віку і дуже рідко пов’язаний з епілепсією чи іншими проблемами в подальшому житті. Оскільки антипіретики знижують температуру тіла, існує теоретичне обґрунтування застосування їх для профілактики фебрильних судом. Однак в існуючих на сьогоднішній день двох метааналізах досліджень застосування парацетамолу та ібупрофену для профілактики фебрильних судом у дітей з гарячкою показано, що ці антипіретики не знижують частоти фебрильних судом.
Антипіретики не запобігають появі фебрильних судом і тому не повинні призначатися спеціально з цією метою.
Памятка батькам дітей, молодших 5 років, з гарячкою
Якщо Ви вважаєте, що стан Вашої дитини дозволяє їй лікуватися вдома, просимо звернутися до лікаря, коли:
Профілактика зневоднення
Регулярно пропонуйте Вашій дитині пиття (якщо дитина перебуває на грудному годуванні, найкращий напій — грудне молоко).
Ознаки зневоднення:
Якщо Ви виявили в дитини ознаки зневоднення, запропонуйте їй більше рідини чи, у випадку занепокоєння, зверніться за медичною допомогою.
Дитину з гарячкою не можна повністю роздягати чи надмірно закутувати. Якщо дитина тремтить чи сильно пітніє, змініть кількість її одягу.
Препарати (парацетамол чи ібупрофен) для лікування гарячки застосовувати не обов’язково. Однак, якщо дитині дуже погано, Ви можете дати їй дитячий парацетамол чи дитячий ібупрофен (спершу ознайомтесь з інструкцією на пляшечці). Не давайте дитині ці препарати одночасно. Якщо їй не покращало через 2–3 години, дайте інший препарат.
НЕ обтирайте Вашу дитину водою — це не допоможе знизити гарячку.
Протягом ночі стежте за дитиною — у неї може з’явитися висип чи погіршитися стан. При появі висипу проведіть «стаканний тест» (див. нижче). Якщо дитині не стає краще, зверніться за медичною допомогою. Дитина з гарячкою не повинна відвідувати дитсадок чи школу. Повідомте медсестру закладу про хворобу Вашої дитини.
Якщо у дитини висип, проведіть «стаканний тест». Щільно притисність скляний стакан (стінкою) до ділянки шкіри з висипом. Якщо висип видно через скло і він не блідне при натискуванні, негайно зверніться до лікаря. Висип важче помітити на темних ділянках шкіри, тому перевіряйте світлі ділянки, такі як долоні, підошви і живіт.
Запишіться на консультацію педіатра за номером:
