Алфавітний покажчик

А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И I Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Тривога, як психічний розлад

Тривога є природною та невід’ємною частиною нашого повсякденного життя. Будь-хто з нас в певний момент свого життя може відчувати страх, бути пригніченим чи занадто схвильованим. Часто тривога є адекватною реакцією в ситуації небезпеки чи усвідомленої загрози. Тривога – узагальнюючий термін, що об’єднує комплекс соматичних, емоційно-поведінкових та інтелектуальних проявів, які буквально автоматично виникають в ситуації небезпеки. Людина відчуває сильну напругу, демонструє хвилювання, втрачає можливість концентруватися на чомусь, окрім небезпеки, що наближається. Головний мозок дає сигнал на викид гормонів, які запускають механізм активації симпатичної нервової системи.

Ця симпатична реакція забезпечує соматично можливість «захищатися та тікати»

  • підвищується згортання крові на випадок травми;
  • підвищується артеріальний тиск та прискорюється пульс;
  • відбувається перерозподіл крові в м’язовому масиві, який, в свою чергу, знаходиться в напрузі готовий до дії;
  • уповільнюється травлення;
  • припиняється слиновиділення, спричинюючи сухість у роті;
  • прискорюється дихання та збільшується вентиляція легенів;
  • скорочуються сфінктери товстого кишечнику та жовчного міхура;
  • печінка забезпечує енергетичні запроси, підтримуючи рівень глюкози;
  • короткострокове зниження імунної реактивності.

Подібне забезпечення короткострокової та інтенсивної діяльності є фізіологічно виправданим. Але в наш час соціальної загрози не можна уникнути подібним шляхом фізичних зусиль, а тривога стає хронічним явищем, поступово трансформуючись в патологічні стани.

Багаточисельні проблематичні ситуації можуть викликати тривогу, яка зникає із вирішенням проблем чи втрати їх актуальності. Тим не менш, у деяких людей тривога лишається навіть після зникнення психотравмуючої ситуації.

Кожній людині властивий певний рівень тривоги, що сприймається нею по-різному. Різниця між природною тривогою і тривожним розладом є в рівні її сприйняття.

Як можна диференціювати природну тривогу від хворобливого стану, що потребує терапевтичного втручання?

  • Тривалість та інтенсивність тривоги значною мірою перевищує очікувану реакцію, відповідну психотравмуючій ситуації, що її викликала.
  • Рівень тривоги значною мірою відрізняється від звичного реагування, відповідного соціальним, сімейним та культуральним стереотипам.
  • Такий стан викликає порушення соціально-трудового та особистісного функціонування.
  • Пацієнт в спробі понизити рівень тривоги, починає уникати деяких ситуацій і тим самим порушує щоденне функціонування.
  • В стані пацієнта почали проявлятися думки та насильницькі дії, а також короткострокові невимушені спогади про психотравмуючу ситуацію.

Люди, що страждають тривожними розладами, як правило, помічають наявність періодичних невимушених острахів, що важко ним переносяться, від яких вони самостійно не можуть позбутися. Загострення тривоги можуть бути пов’язані з конкретними ситуаціями чи подіями (фобічна тривога) чи виникати спонтанно.

Тривожні розлади являють собою найпоширенішу групу психічних порушень.

Незважаючи на це, вони залишаються недостатньо визнаними та розпізнаваними порівняно з іншими психічними розладами – депресивними, психотичними та іншими порушеннями. З іншого боку, для значної частини населення ці порушення є однією з основних причин зниження трудової продуктивності, захворюваності, соціальної дезадаптації, зловживання алкоголем.

Направлення:
Психотерапія
Відділення:
Центр психосоматики та депресій
Теги:
Універсальна клініка «Оберіг»