Щербина Лідія Олександрівна

• Вищу медичну освіту отримала в Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця, в 2003 році закінчила лікувальний факультет. Відразу після закінчення проходила спеціалізацію з психіатрії в 2003-2004 роках на базі НМАПО ім. П.Л. Шупика, одночасно почавши працювати в клініці станів залежності.
• Працюючи в клініці, протягом 15 років удосконалювалася в психофармакотерапії і сучасній реабілітації пацієнтів з психічними розладами, викликаними порушенням емоційно вольових процесів і вживанням психоактивних речовин.
• Маю 1-у атестаційну категорію з терапії станів залежності і спеціалізацію з психіатрії.
• Працюючи в стаціонарному відділенні, отримала безцінний досвід курації пацієнтів з гострими психотичними станами, в тому числі невідкладними. Маю досвід надання психотерапевтичної допомоги та продовжую вдосконалюватися в цьому напрямку.

Регулярно беру участь у професійних конференціях різного рівня, включаючи міжнародні:

• 2-га Науково-практична конференція "Психонкологія  2018".
• Іnternational Evidence-Based Seminar "Comorbitity of Mental and Physical Disorders".
• конгрес "Психосоматична медицина XXI століття: реалії та перспективи".
• у січні 2020 пройшла навчальний курс з онкопсихології, що був організований НМУ ім О.О.Богомольця та Польським психоонкологічним товариством.
• З листопада 2019 року розпочала навчання в Українському Психотерапевтичному Університеті.
• У лютому 2020 закінчила модуль в гештальт напрямку психотерапії «сімейні сценарії» у м. Львові під керівництвом Президента УАГТ. 

Надання допомоги пацієнтам з афективними, невротичними, соматоформними розладами.

У роботі дотримуюся принципів індивідуального терапевтичного підходу і взаємоповаги.

Найбільш надихаючим навчанням за останній час стали практичні стажування з психотерапії (психоонкологія, гештальт): я отримала новий досвід в груповій роботі, що здався мені надзвичайно ефективним і корисним.

 

Уже працюючи в стаціонарному відділенні клініки залежностей КМНКЛ «Соціотерапія», а потім консультативному центрі клініки «Оберіг», я усвідомлювала важливість командної роботи. Ці практичні семінари ще більш затвердили мою позицію щодо такого підходу до терапевтичного процесу.

Мій батько хірург. З дитинства я проводила чимало часу у нього на роботі. У сім років отримала можливість побачити на власні очі справжній процес оперативного втручання. Пам’ятаю відчуття: ніби я стала причетною до чогось дуже важливого та неймовірного. Я захоплювалась атмосферою медичної спільноти, з великою цікавістю спостерігала за процесом лікування, спілкуванням лікарів та пацієнтів, тому в мене навіть не виникало питання, ким я стану в майбутньому. Я завжди знала, що буду лікарем.