Упс!
Сторінка не підтримує цей браузер. Відкрийте її в сучасному браузері, наприклад , чи .
Цироз печінки – це хронічне прогресуюче захворювання, яке характеризується дифузними ураженнями печінки зі зменшенням кількості функціонуючих клітин, надмірним розвитком сполучної тканини, що призводить до перебудови архітектоніки печінки, її судинної системи і до розвитку печінкової недостатності.
Найбільш поширені причини цирозу печінки – це зловживання алкоголем, хронічні гепатити B і C, неалкогольна жирова хвороба печінки. Пізня стадія цирозу – незворотна, а життя пацієнта може врятувати лише трансплантація печінки. На ранніх стадіях печінка здатна відновитися в разі вчасної діагностики та призначення лікування причини цирозу.
Цироз призводить до великої кількості різноманітних симптомів. Пацієнти мають наступні скарги: підвищена слабкість, стомлюваність, зниження працездатності (астенічний синдром), носові кровотечі, кровоточивість ясен, чорний стілець, блювання кров´ю (геморагічний синдром), зниження апетиту, нудота, здуття і збільшення живота, порушення частоти і характеру стільця (диспепсичний синдром), тупий біль у правій половині живота (больовий синдром), жовтушний відтінок шкіри, шкірний свербіж (холестатичний синдром), лихоманка, схуднення і т.д.
Характерні ознаки печінково-клітинної недостатності, що проявляються печінковою енцефалопатією (ураженням головного мозку), кровотечами, зниженням маси тіла, асцитом (накопиченням рідини в черевній порожнині).
Цироз викликає синдром, який називається портальна гіпертензія, – підвищення тиску в системі ворітної вени, якою кров надходить до печінки. Це відбувається, тому що сполучна тканина в печінці перешкоджає нормальному кровопостачанню органа.
Портальна гіпертензія супроводжується спленомегалією (збільшенням селезінки), гіперспленізмом (анемія, лейко-, тромбоцитопенія), кровотечами із варикозно-розширених вен стравоходу, кардіального відділу шлунка, мезентеріальних і гемороїдальних вен.
Пацієнти мають характерну схильність до генералізації інфекції (септицемія, спонтанний бактеріальний перитоніт, спонтанна емпієма плеври, бактеріальний ендокардит), розвитку гастродуоденальних ерозивно-виразкових пошкоджень з можливим розвитком кровотечі.
Нерідко у термінальній стадії хвороби розвивається гепатоцелюлярна карцинома (цироз-рак), тромбоз ворітної вени, печінкова кома, гепаторенальний синдром (вторинне ураження функції нирок) з відповідною клінічною симптоматикою.
Відомо, що цироз печінки проходить у своєму розвитку 3 стадії:
Перші ознаки цирозу печінки характеризуються астено-вегетативними симптомами, можуть мати місце симптоми шлункової і кишкової диспепсії. Часто спостерігається больовий синдром чи відчуття важкості у правому підребер'ї, визначається збільшення печінки і/або селезінки. Жовтяниця проявляється стійким, яскраво-жовтим або із зеленуватим відтінком кольором шкіри і слизових оболонок та наявністю шкірної сверблячки.
При огляді виявляються «судинні зірочки», «печінкові долоні» (яскраве червоне забарвлення долонь), «лакований» язик. Можуть мати місце гінекомастія (збільшення молочних залоз у чоловіків), зменшення росту волосся у пахвових ямках і на лобку, атрофія яєчок, аменорея чи дисменорея. Часто при цирозі печінки спостерігається анемічний синдром, зумовлений дефіцитом вітаміну В12, фолієвої кислоти, гемолізом, кровотечами, приєднується полінейропатія і атрофія м'язів плечового пояса.
На пізніх стадіях хвороби на перший план виступають прояви портальної гіпертензії та печінково-клітинної недостатності, розвиваються ускладнення – шлунково-кишкові кровотечі, печінкова кома, гепаторенальний синдром, цироз, рак печінки та ін.
Найбільш поширеним у нашому регіоні є алкогольний цироз печінки, який є одним з найважчих та має несприятливий перебіг та прогноз. Проте вчасне звернення до лікаря може суттєво покращити перебіг хвороби і запобігти розвитку ускладнень цирозу печінки.
Відповідно до причини захворювання, виділяють вірусний, токсичний (алкогольний, медикаментозний, спричинений іншими отруйними хімічними токсинами, радіаційний), змішаний, криптогенний (тобто, невідомого походження). Також використовується класифікація цирозів печінки за стадією, активністю процесу, варіантом клінічного перебігу.
При огляді пацієнта спостерігається жовтявість шкіри, склер і слизових оболонок, «лакований» язик, розширення вен передньої черевної стінки («голова медузи»), «печінкові» долоні, дрібні нитковидні судини на обличчі, «судинні зірочки», гінекомастія у чоловіків; зміна форми і величини печінки, спленомегалія, збільшення живота, ознаки наявності рідини в черевній порожнині, набряково-асцитичний синдром.
Для діагностики захворювання використовуються інструментальні методи – УЗДта МРТ, допплерографія портальної та селезінкової вен. Проводиться езофагогастроскопія з метою виявлення варикозно-розширених вен стравоходу.
При підозрі на цироз необхідна біопсія печінки з гістологічним дослідженням отриманих зразків. Альтернативою біопсії може бути комбіноване використання фіброеластографії (ультразвукова Shear-Wave еластографія, FibroScan) і визначення маркерів фіброзу у сироватці крові (FibroTest, FibroMax та ін.).
Важливе значення має лабораторна діагностика цирозу печінки. Обов’язково призначається дослідження на маркери вірусного гепатиту (HВsAg, anti-HCV, anti-HGV). Також при цирозі печінки проводиться клінічний аналіз крові, біохімічний аналіз крові (холестерин, АсАТ, АлАТ, ГГТП, лужна фосфатаза, загальний білок, фібриноген, коагулограма, протромбін, ПТІ, сечовина, залізо, креатинін, глюкоза), загальний аналіз сечі, протеїнограма, копрограма з реакцією на приховану кров.
Диференціальну діагностику цирозу печінки у стадії компенсації проводять з первинним склерозуючим холангітом, первинним біліарним цирозом, аутоімунним гепатитом, амілоїдозом печінки, захворюваннями крові, первинним раком і цирозом-раком печінки, ехінококозом, гемохроматозом, хворобою Вільсона-Коновалова, макроглобулінемією Вальденстрема.
При цирозі печінки категорично заборонені вживання алкогольних напоїв, виключаються гепатотоксичні препарати (антидепресанти, транквілізатори, наркотичні препарати, парацетамол та ін.).
В залежності від причини виникнення цирозу печінки, клінічної картини, наявності ускладнень, ступеню важкості цирозу печінки, лікар обирає подальшу тактику лікування та спостереження пацієнта.
Мета лікування цирозу печінки – це забезпечення стабільної компенсації хвороби та попередження розвитку ускладнень (кровотечі з верхніх відділів травного тракту, печінкової енцефалопатії, гіперспленізму).
В Гастроцентрі Універсальної клініки «Оберіг» працюють досвідчені лікарі-гепатологи, є власна лабораторія і патогістологічний центр. Клініка обладнана всім необхідним для проведення малоінвазивних досліджень печінки, які можуть заміняти біопсію, – Фібромакс, Фібротест, апарат експертного класу УЗД з використанням Shеar Wave еластографії. Не зволікайте, телефонуйте за номером:
(044) 521 30 03
