14 січня 2021
У травні 1844 року до ірландського лікаря Френсіса Рінда звернулася жінка з гострим болем в лівій половині обличчя, викликаним невралгією трійчастого нерва. На той час лікарі вже кілька десятиліть приписували своїм пацієнта таблетки морфіну, але вони не завжди допомагали – повільно діяли та недостатньо знімали біль.
Рінд вирішив, що морфін потрібно доставити безпосередньо в осередок захворювання. Але як? Для цього лікарю довелося створити спеціальний пристрій – прообраз шприца. Рінд зробив чотири уколи, ввівши пацієнтці під шкіру обличчя розчин морфіну. Біль пройшов! Тієї ночі жінка вперше за довгий час змогла виспатися. На відміну від сучасних шприців, пристрій Рінда не мав поршня. Рідина просто стікала вниз під силою гравітації крізь порожнисту голку.
Шприц з поршнем незалежно один від одного створили в 1853 році шотландець Александр Вуд та француз Шарль-Габріель Правас. Александр Вуд, як і Рінд, використовував шприц для введення морфіну при невралгії. А Шарль-Габріель Правас винайшов свій шприц з іншою метою – для склерозування (склеювання) змінених кровоносних судин.
Перші шприці були металевими, згодом – скляними. Щоб запобігти розповсюдженню інфекції, їх потрібно було або кип’ятити, або обробляти антисептиками. Світ змінився після появи пластикових шприців в середині ХХ століття, які одразу утилізують після використання. Як добре, що тепер багаторазові шприці ми можемо побачити тільки у музеях!
Дізнатися більше про історію медицини ви можете в Facebook за хештегом #оберіг_історія або на нашому сайті: https://oberig.ua/news/list/istoriya-medicini.
