Зозуля Ганна Миколаївна

У 2016 році закінчила НМУ імені О.О. Богомольця за спеціалізацією "Педіатрія", пройшла інтернатуру на базі НМУ та у 2018 р. отримала сертифікат спеціаліста. Після інтернатури працювала лікарем на станції невідкладної допомоги для дітей в м. Києві.

Паралельно вела практику на приймальному відділенні ДКЛ №5, пізніше практична діяльність продовжилася на базі ЦПМСД лікарем первинної медичної допомоги. Нині продовжую працювати за спеціалізацією педіатрія, проте інтерес до дитячої гастроентерології надихнув у 2022 році пройти спеціалізацію на базі НУОЗ України імені П.Л. Шупіка та продовжити професійну діяльність в якості дитячого гастроентеролога.

З 2024 р. працюю лікарем-дитячим гастроентерологом в клініці "Оберіг". Маю активну життєву позицію та обіймаю посаду куратора наукової спільноти "Клуб педіатрів" (з 2024 р.) 

До кола професійних інтересів входять усі захворювання шлунково-кишкового тракту у дітей, включаючи функціональні розлади, гострі та хронічні захворювання шлунку, кишківника, печінки, підшлункової залози, розладів травлення, кишкових інфекцій. Відмінно володію методами збору анамнезу, скарг, фізикального огляду та оцінки результатів лабораторних та інструментальних досліджень, легко встановлюю контакт з дітьми будь-якого віку та їхніми батьками.
Я є сертифікованим спеціалістом з грудного вигодовування та допомагаю батькам в питаннях здорового харчування малюка. Окрім того, консультую батьків з питань вакцинації та розвитку малюка в різні вікові періоди - від 0 до 18 років.
В своїй роботі керуюсь принципами доказової медицини, застосовую сучасні знання та методи лікування, чия ефективність та безпечність доведена науковими дослідженнями та відповідає національним / міжнародним протоколам та стандартам. 

Зацікавленість в медицині спочатку була дитячим захопленням: мені подобалось "лікувати" та доглядати домашніх тварин. Моя пристрасть підтримувалась батьками, і в дитинстві я мала цілу купу різноманітного іграшкового медичного приладдя: стетоскопи, шприци, бинти, термометри, лотки, ножиці, скальпелі... Мені подобалось вдягати білий халат і уявляти, що я лікар, який рятує хворих, і вони одужують. 

У шкільні роки, коли мої однокласники замислювались над вибором професії, переді мною таке питання не поставало - я чітко усвідомлювала, що моє покликання -  бути лікарем. По закінченню школи і успішної здачі ЗНО я подала документи одразу до 5 вищих навчальних медичних закладів, і, пройшовши відбір, обрала для навчання НМУ імені Богомольця. 

Навчання в медичному університеті, звичайно, - складна та важка робота, проте диплом про вищу медичну освіта точно вартий недоспаних ночей. Незважаючи на усі труднощі студентської долі, це були цікаві, насичені роки, коли здобувались фундаментальні знання. Особливу увагу я приділяла питанням патофізіології людини, мене захоплювали розбори природних процесів під час навчання на клінічних кафедрах.
Замислюючись над питанням, чому саме медицина стала моїм покликанням, я знаходжу відповідь у своєму серці: мені подобається щасливий сміх дітей, їхні усмішки, радісні батьки, коли дитина здорова. Мені подобається приносити позитивний результат та відчувати, що моя робота - важлива і відповідальна. Мені легко вдається знаходити спільну мову з дітьми та їхніми батьками, і часто батьки довіряють мені консультувати усіх дітей в родині - від підлітків до новонароджених.