25 November 2021
Якісне лікування починається з якісної діагностики — це аксіома. Але для певних груп захворювань верифікація діагнозу взагалі неможлива без гістологічної діагностики. Йдеться передусім про всю групу онкологічних хвороб, адже сучасні міжнародні настанови з лікування передбачають не тільки гістологічну, а й імуногістохімічну, а також молекулярно-генетичну діагностику пухлинного процесу для визначення подальших кроків у побудові персоналізованого лікування.
Варто розрізняти між собою гістологічне та цитологічне дослідження, бо дуже часто люди плутають ці поняття. При цитологічному дослідженні проводиться вивчення будови клітин відокремлено від будови тканини в цілому. Цитологічне дослідження інформативне як метод для профілактичного обстеження (наприклад, в гінекології – відомий PAP-тест). Цитологічне дослідження лише у виключних випадках є вичерпним для діагностики онкологічної патології, і прикладом є епітеліальні пухлини щитоподібної залози. Здебільшого в діагностиці пухлин цитологія відіграє лише роль орієнтира.
Принциповим для діагностики онкологічного захворювання є гістологічне дослідження. Гістологічне дослідження передбачає вивчення під мікроскопом фрагментів тканин із інтегральною оцінкою змін як клітин, так і оточуючих структур, кореляції між цими змінами. При дослідженні пухлин, що походять з різних органів (а, отже, потребують і принципово відмінних клінічних тактик у подальшому лікуванні), базова гістологічна картина у великому відсотку випадків є подібною! І ця задача — визначити, звідки походить пухлина, та обрати правильний клінічний протокол для подальшої роботи, вирішується завдяки імуногістохімічному дослідженню тканинних зразків. Патогістологи використовують спеціальне фарбування з антитілами до різних структур ракових клітин, а комбінація отриманих імунофенотипових характеристик дозволяє визначити, до якого виду раку відносяться зразки пухлини. Точний гістологічний діагноз дозволяє отримувати найкращі результати у лікуванні завдяки його персоналізації.
Але окрім пухлин, які традиційно є предметом гістологічних досліджень, обов’язкова морфологічна діагностика охоплює дедалі більше нозологічних форм, наприклад: запальні захворювання кишківника, захворювання шкіри та м’яких тканин запального генезу. Діагностичні обстеження для формування груп диспансеризації із високим ризиком розвитку онкопатології також базуються на патоморфологічній діагностиці: наприклад, біопсія шлунку за Сіднейським протоколом.
