Коксартроз: коли стегно «скрипить» і болить

Коксартроз: коли стегно "скрипить" і болить

Уявіть, що ваш тазостегновий суглоб, ця важлива "опора", починає працювати не так, як треба. Замість плавних рухів ви відчуваєте біль, скутість, а іноді й характерний "скрип". Якщо говорити просто, коксартроз — це дегенеративно-дистрофічне захворювання, при якому руйнується хрящ, що покриває суглобові поверхні стегнової кістки та тазової западини. З часом це призводить до деформації самих кісток і суглоб втрачає рухливість.

Наш тазостегновий суглоб — один із найбільших у тілі. Він витримує величезні навантаження щодня, дозволяючи нам ходити, бігати. Його гладенька поверхня забезпечується суглобовим хрящем, який діє, як амортизатор. При коксартрозі цей хрящ поступово зношується, стає тоншим, шорстким, а потім і зовсім зникає. Без хряща кістки починають тертися одна об одну, викликаючи біль, запалення та утворення кісткових наростів. Це все призводить до того, що суглоб деформується і втрачає свою функцію.

Що таке коксартроз насправді? Це хронічний процес, який розвивається роками. Він може вражати один або обидва тазостегнові суглоби. Хоча коксартроз частіше зустрічається у літніх людей, він може виникнути й в молодому віці, особливо після травм або при вроджених аномаліях. Важливо розуміти, що коксартроз — це не просто вікові зміни. Це хвороба, яка вимагає уваги та лікування, адже без нього якість життя суттєво погіршується, а рухи стають нестерпними.

Причини, симптоми та ступені коксартрозу

Розуміння причин коксартрозу є ключовим для профілактики та ефективного лікування. Ця хвороба не виникає на порожньому місці. Є кілька основних факторів:

• Надмірні навантаження: регулярне перевантаження (інтенсивні заняття спортом, важка фізична праця, зайва вага) прискорює зношування хряща.

• Травми: переломи, вивихи, забиття можуть пошкодити хрящ.

• Вроджені аномалії: наприклад, дисплазія тазостегнового суглоба, що призводить до некоректного розподілу навантаження.

• Запальні процеси: перенесені артрити можуть пошкодити хрящ.

• Порушення кровообігу: недостатнє кровопостачання головки стегнової кістки може викликати її відмирання (асептичний некроз).

• Обмінні порушення: деякі системні захворювання впливають на стан хряща.

• Генетична схильність: якщо у родині були випадки коксартрозу, ризик може бути вищим.

Симптоми коксартрозу розвиваються поступово. Початкові стадії характерні несильним болем, який з'являється лише після фізичних навантажень. Потім він стає постійним, посилюється під час руху, вранці після сну або після тривалого сидіння. До болю приєднуються інші прояви:

• Скутість, особливо вранці або після бездіяльності.

• Обмеження рухів: стає важко відвести ногу, зігнути в стегні.

• Хрускіт або клацання в суглобі під час руху.

• Атрофія м'язів: м'язи стегна та сідниць можуть зменшуватися.

• Кульгавість через біль і обмеження рухів.

• Вкорочення кінцівки: на пізніх стадіях.

Залежно від характеру руйнування хряща та кісткових змін, виділяють такі ступені коксартрозу:

• 1 ступінь. Початкові зміни. Біль після значних навантажень, зникає в спокої. Рухливість майже не обмежена. На рентгені видно невелике звуження суглобової щілини.

• 2 ступінь. Біль інтенсивніший, частіше. Скутість, обмеження рухів. На рентгені суглобова щілина значно звужена, є виражені кісткові нарости.

• 3 ступінь. Важка стадія. Біль постійний, навіть у спокої та вночі. Рухи різко обмежені, людина помітно кульгає. М'язи атрофовані, можливе вкорочення кінцівки. На рентгені суглобова щілина майже не визначається.

• 4 ступінь. Кінцева стадія. Суглобова щілина відсутня, хрящ повністю зруйнований, кістки зростаються (анкілоз), що призводить до повної втрати рухливості.

Як лікувати коксартроз: від консервативної терапії до заміни суглоба

Відразу варто зазначити: коксартроз — це захворювання, що прогресує, і повністю відновити зруйнований хрящ, особливо на пізніх стадіях, неможливо. Однак сучасна медицина пропонує безліч способів сповільнити його розвиток, зменшити біль і покращити якість життя. Як лікувати коксартроз — це питання, що вирішується індивідуально, залежно від стадії, віку пацієнта та супутніх хвороб.

На початкових стадіях (1-2 ступеню) зазвичай застосовують консервативне лікування. Його мета — зменшити біль, запалення, покращити живлення хряща та зберегти рухливість. Сюди входить:

• Медикаменти. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) для зняття болю та запалення, хондропротектори, які можуть сповільнити руйнування хряща. Також застосовують м'язові релаксанти для зняття м'язового спазму та ін'єкції в суглоб — гормональні препарати або гіалуронова кислота.

• Фізіотерапія: магнітотерапія, лазеротерапія, ультразвук — для зменшення болю та запалення.

• Лікувальна фізкультура (ЛФК): спеціальні вправи, що зміцнюють м'язи навколо суглоба без навантаження на нього.

• Зниження ваги: кожен зайвий кілограм — це додаткове навантаження на суглоби.

• Ортопедичні засоби: використання тростини або милиць на пізніх стадіях для розвантаження суглоба.

Якщо консервативне лікування не допомагає, а захворювання прогресує до 3-4 ступеню, коли біль стає нестерпним, розглядається хірургічне втручання. Найчастіше це ендопротезування тазостегнового суглоба: "золотий стандарт" лікування на пізніх стадіях. Зруйнований суглоб видаляється і замінюється на штучний протез. Сучасні протези служать десятиліттями, дозволяючи пацієнтам повернутися до активного життя без болю.

Хто лікує коксартроз? Насамперед це ортопед-травматолог. Саме він спеціалізується на захворюваннях суглобів та кісток. На початкових етапах ви можете звернутися до сімейного лікаря, який направить вас до потрібного фахівця. У лікуванні також можуть брати участь ревматолог, фізіотерапевт, реабілітолог, дієтолог.

Важливо пам'ятати, що самолікування коксартрозу небезпечне. Народні методи або безконтрольне приймання ліків можуть не лише не допомогти, а й нашкодити. Тільки кваліфікований лікар може поставити точний діагноз, визначити ступінь коксартрозу та призначити ефективне лікування. Не відкладайте візит до лікаря, якщо відчуваєте біль у стегні, адже рання діагностика та своєчасне лікування значно підвищують шанси на успішне подолання хвороби та повернення до повноцінного життя.