Йододефицит: симптомы, диагностика и нормы ТТГ и размеров щитовидной железы на УЗИ

Йододефіцит — це недостатнє надходження йоду в організм, яке може порушувати синтез гормонів щитоподібної залози. Наслідки залежать від ступеня та тривалості дефіциту, віку людини й фізіологічного стану. Особливо вразливими є вагітні жінки, жінки, які планують вагітність, немовлята та діти.

Дефіцит йоду не завжди супроводжується збільшенням щитоподібної залози або відхиленнями в аналізах на тиреоїдні гормони. Тому важливо розуміти, які обстеження допомагають оцінити функцію щитоподібної залози, коли потрібне УЗД та як інтерпретувати результати лабораторної діагностики.

Що таке йододефіцит і чому він небезпечний?

Йод — незамінний мікроелемент, необхідний для синтезу тироксину (Т4) і трийодтироніну (Т3). Ці гормони регулюють обмін речовин, беруть участь у підтриманні температури тіла, роботі серцево-судинної та нервової систем, а також забезпечують нормальний ріст і розвиток мозку.

За тривалого недостатнього надходження йоду щитоподібна залоза може збільшуватися, формуючи зоб, а синтез гормонів — порушуватися. Виражений дефіцит під час вагітності здатний негативно впливати на розвиток нервової системи плода. Навіть помірна недостатність йоду в період внутрішньоутробного розвитку та раннього дитинства може мати несприятливі наслідки для когнітивного розвитку.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), оцінювання йодного статусу має важливе значення для профілактики йододефіцитних захворювань.

Джерело: ВООЗ — Iodine deficiency.

Чи можна запідозрити нестачу йоду за самопочуттям? Іноді — так, але жоден окремий симптом не є специфічним для йододефіциту.

Можливі прояви, особливо якщо недостатнє надходження йоду призвело до гіпотиреозу:

• постійна втома, сонливість, зниження енергії;

• погіршення концентрації уваги, уповільнення мислення;

• зниження працездатності та витривалості;

• підвищена чутливість до холоду;

• сухість шкіри, ламкість волосся;

• закрепи;

• поступове збільшення маси тіла;

• уповільнення пульсу;

• порушення менструального циклу;

• збільшення щитоподібної залози, відчуття тиску або дискомфорту в ділянці шиї.

У дітей тривалий виражений дефіцит йоду може проявлятися порушенням росту та розвитку. У дорослих клінічні прояви залежать від того, чи виникло порушення функції щитоподібної залози.

Водночас латентний йододефіцит може не мати очевидних симптомів. Втома, набір ваги або зниження концентрації уваги також зустрічаються за анемії, порушень сну, депресії, інших ендокринних станів і багатьох соматичних захворювань.

Саме тому діагностика має враховувати не лише скарги, а й клінічний контекст, харчування та результати обстежень.

Джерело: NIH Office of Dietary Supplements — Iodine: Fact Sheet for Health Professionals.

За недостатнього синтезу тиреоїдних гормонів може розвиватися гіпотиреоз — стан, що впливає на енергетичний обмін, когнітивні функції та фізичну активність.

Можливі наслідки:

• зниження продуктивності праці та здатності тривалий час концентрувати увагу;

• уповільнення психомоторних реакцій;

• зміни ліпідного обміну, зокрема підвищення рівня холестерину за гіпотиреозу;

• погіршення перебігу окремих супутніх станів, якщо порушення функції щитоподібної залози залишаються невиявленими.

Проте важливо розрізняти причину та наслідок: не кожна людина з недостатнім надходженням йоду має гіпотиреоз, а не кожне порушення функції щитоподібної залози спричинене йододефіцитом. Наприклад, автоімунний тиреоїдит є окремою причиною гіпотиреозу.

Йододефіцит і репродуктивне здоров’я жінки

Достатнє забезпечення йодом особливо важливе на етапі планування вагітності, під час вагітності та грудного вигодовування.

Тиреоїдні гормони беруть участь у регуляції репродуктивної системи, а під час вагітності потреба в них зростає. Виражений дефіцит йоду та пов'язаний із ним гіпотиреоз можуть несприятливо впливати на перебіг вагітності. Тяжкий дефіцит пов'язаний із підвищеним ризиком втрати вагітності та порушень внутрішньоутробного розвитку.

Для майбутньої дитини особливе значення має достатнє надходження йоду в період формування та дозрівання центральної нервової системи.

Що варто зробити жінці, яка планує вагітність?

1. Обговорити з лікарем чинники ризику захворювань щитоподібної залози та недостатнього надходження йоду.

2. За показаннями перевірити ТТГ і вільний Т4, а за клінічної необхідності — антитіла до тиреоїдної пероксидази (АТ-ТПО).

3. Узгодити профілактику йододефіциту з урахуванням харчування, вагітності та можливих захворювань щитоподібної залози.

Джерела: American Thyroid Association — рекомендації щодо захворювань щитоподібної залози під час вагітності; NIH — Iodine.

Важливо розрізняти два завдання: оцінювання функції щитоподібної залози та оцінювання забезпеченості організму йодом. Це пов'язані, але не тотожні показники.

1. ТТГ — тиреотропний гормон

ТТГ виробляється гіпофізом і регулює активність щитоподібної залози. Це один з основних лабораторних тестів для первинного оцінювання її функції.

• Підвищений ТТГ може свідчити про первинний гіпотиреоз, але потребує оцінювання разом із вільним Т4 та клінічними даними.

• Знижений ТТГ може спостерігатися за тиреотоксикозу та в деяких інших ситуаціях.

• Нормальний ТТГ зазвичай свідчить про збережену функцію щитоподібної залози на момент обстеження, але сам по собі не виключає недостатнього надходження йоду.

2. Вільний Т4

Вільний тироксин (вільний Т4, FT4) допомагає визначити, чи достатньо гормонів виробляє щитоподібна залоза.

Поєднання ТТГ і вільного Т4 дозволяє розрізняти явний та субклінічний гіпотиреоз, а також уточнювати інші порушення функції залози.

3. Антитіла до тиреоїдної пероксидази (АТ-ТПО)

Це дослідження може бути доцільним за підозри на автоімунний тиреоїдит або в окремих клінічних ситуаціях, пов'язаних із плануванням вагітності.

АТ-ТПО не є тестом на йододефіцит. Їх визначення допомагає з'ясувати можливу причину порушення функції щитоподібної залози.

4. Йод у сечі

Оскільки значна частина йоду виводиться із сечею, його концентрацію використовують для оцінювання йодного забезпечення населення.

Однак одноразовий результат у конкретної людини значною мірою залежить від нещодавнього харчування та споживання рідини. ВООЗ використовує медіану концентрації йоду в сечі передусім для оцінювання йодного статусу популяцій, а не для встановлення індивідуального діагнозу за одним аналізом.

Отже, не варто самостійно трактувати одиничний результат аналізу сечі як остаточне підтвердження або виключення йододефіциту.

Джерела: ВООЗ — Urinary iodine concentrations for determining iodine status in populations; NIH — Iodine, Health Professional Fact Sheet.

Референтний інтервал ТТГ — це діапазон значень, характерний для визначеної референтної групи людей за конкретних умов дослідження. Він залежить від лабораторного методу, віку, фізіологічного стану та інших чинників.

Для багатьох лабораторій типовим орієнтиром для дорослих є приблизно 0,4–4,0 мМО/л, але це не універсальна норма для всіх людей і всіх лабораторій.

Чому не можна встановити єдині точні норми ТТГ для кожного віку? 

Референтні межі в дітей і дорослих відрізняються між лабораторними методами та популяціями. У вагітних концентрація ТТГ змінюється під впливом хоріонічного гонадотропіну, а в старшому віці верхня межа може бути вищою.

Для вагітних Американська тиреоїдна асоціація рекомендує застосовувати локальні референтні інтервали, специфічні для популяції та триместру. Якщо таких даних немає, клінічні рішення приймають із використанням рекомендованих альтернативних меж, а не за єдиним універсальним числом.

Джерела: American Thyroid Association — Clinical Guidelines; European Thyroid Association — настанови щодо субклінічного гіпотиреозу під час вагітності та в дітей; вікові референтні інтервали ТТГ у дітей і підлітків, PubMed.

Розміри щитоподібної залози на УЗД: які показники є нормою?

УЗД щитоподібної залози дозволяє оцінити її розташування, розміри, об'єм, структуру тканини та наявність вузлових утворень.

Для дорослих часто використовують такі орієнтовні верхні межі загального об'єму щитоподібної залози:

Ці значення є традиційними клінічними орієнтирами, а не абсолютними межами норми для кожної людини. Об'єм залози залежить від віку, зросту, маси тіла, йодного статусу та особливостей популяції.

У сучасних дослідженнях обговорюють доцільність індивідуалізованих референтних значень, оскільки застосування лише фіксованих меж може призводити до надмірної діагностики збільшення щитоподібної залози.

У дітей об'єм залози оцінюють за віковими та статевими референтними таблицями; дорослі межі для них не застосовують.

Під час УЗД важливий не лише розмір органа. Лікар також оцінює:

• однорідність та ехогенність тканини;

• контури й структуру часток;

• наявність вузлів та їхні характеристики;

• стан регіонарних лімфатичних вузлів за показаннями.

Чи виключає нормальний розмір щитоподібної залози йододефіцит? Ні. УЗД не вимірює безпосередньо кількість йоду в організмі та не дозволяє самостійно підтвердити або виключити йододефіцит.

Джерела: European Journal of Endocrinology — Thyroid volume: new reference values for defining thyroid enlargement; Polish Ultrasound Society — Standards for thyroid ultrasound.

Як правильно оцінювати результати лабораторної та інструментальної діагностики?

Для комплексного оцінювання стану щитоподібної залози лікар зіставляє скарги, анамнез, чинники ризику, лабораторні показники та результати УЗД.

Залежно від клінічної ситуації обстеження може включати:

1. Консультацію лікаря та оцінювання ймовірності порушення функції щитоподібної залози.

2. Визначення ТТГ і, за показаннями, вільного Т4.

3. Визначення АТ-ТПО, якщо потрібно оцінити ймовірність автоімунного захворювання.

4. УЗД щитоподібної залози за наявності показань — наприклад, збільшення залози, пальпованого вузла або інших клінічних підстав.

5. Оцінювання харчових звичок, джерел йоду в раціоні та доцільності додаткових досліджень йодного статусу.

Не кожній людині потрібні всі перелічені дослідження. Наприклад, УЗД не є обов'язковим скринінговим тестом для всіх людей без симптомів або клінічних показань. Його призначають з урахуванням конкретної ситуації.

Один із ключових заходів громадського здоров'я — використання йодованої солі замість звичайної не йодованої солі. При цьому важливо дотримуватися рекомендацій щодо обмеження загального споживання солі: збільшувати її кількість заради йоду не потрібно.

Джерелами йоду в харчуванні можуть бути морська риба та інші морепродукти, молоко й молочні продукти, яйця, а також йодована сіль. Реальний вміст йоду в продуктах залежить від їхнього походження та виробництва.

Потреба в йоді зростає під час вагітності та грудного вигодовування. Необхідність приймання добавок і їхню дозу варто обговорити з лікарем, особливо за наявності вузлового зоба, автоімунних захворювань щитоподібної залози або інших тиреоїдних порушень.

Надмірне споживання йоду також може порушувати функцію щитоподібної залози. Тому не слід самостійно приймати високі дози йоду або використовувати розчини йоду для внутрішнього застосування з метою профілактики.

Джерела: ВООЗ — Iodine deficiency; NIH — Iodine: Fact Sheet for Health Professionals.

Зниження працездатності, незрозуміла втома, зміни маси тіла, порушення менструального циклу або планування вагітності можуть бути приводом обговорити з лікарем стан щитоподібної залози.

У медичному центрі «Оберіг» лабораторна та інструментальна діагностика (УЗД, КТ, МРТ, тиреосцинтиграфія) допомагає оцінити функцію щитоподібної залози, виявити структурні зміни та визначити подальшу тактику обстеження відповідно до клінічних показань.

Не варто оцінювати йодний статус лише за симптомами, одним показником ТТГ або розмірами залози на УЗД. Правильна інтерпретація результатів допомагає уникнути як пропущених порушень, так і необґрунтованого лікування.

Запишіться на консультацію до лікаря-ендокринолога Таран Лілії Федорівни, щоб визначити, які обстеження потрібні саме у вашій ситуації.
Для запису телефонуйте +38 044 521 30 03 або бронюйте візит на сайті https://my.oberig.ua/ua/appointment/