«Лікувати не можна помилувати» – ставимо коми на прийомі у гінеколога

Ми хочемо разом з вами спробувати розставити коми і крапки в питанні лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Що це таке – в наш час знають практично всі. Так чому ж постало питання – «лікувати або не лікувати?», чому все частіше на просторах інтернету говорять про так звані «комерційні» діагнози? Так, ці інфекції зачіпають дуже інтимні сфери нашого життя, і не всі готові відкрито про це говорити, просити поради у близьких, друзів, як це буває у випадках, коли заболить серце або спина. Тому ми хочемо поговорити з вами на цю «незручну» тему, щоб ви володіли достовірною інформацією і ухвалювали правильні рішення стосовного свого здоров'я.

Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) – це захворювання, які передаються від однієї людини до іншої переважно під час сексуальних контактів. Визначення зрозуміле і просте. Але все просто лише на перший погляд. Проблема в тому, що репродуктивна система жінки – це складна біосистема, в якій живе велика кількість мікроорганізмів, що складають «флору» жіночих статевих органів, в тому числі і тих, які можуть, за певних умов, викликати ЗПСШ.

Тому ключовим питанням є чітке розуміння різниці між збудниками ІПСШ та природної флорою жіночих статевих органів.

До ІПСШ відносяться:

хламідіоз – збудник Chlamydia trachomatis;

гонорея – збудник Neisseria gonorrhoeae;

сифіліс – збудник Treponema pallidum;

трихомоніаз – збудник Trichomonas vaginalis;

інфекція, викликана Mycoplasma genitalium (тільки цим різновидом мікоплазми!!!);

генітальний герпес – збудник Herpes Simplex Virus;

папіломавірусна інфекція – збудник Human Pappilomavirus;

гепатит В – збудник Hepatitis B Virus;

ВІЛ-інфекція – збудник Human Immunodeficiency Virus.

До ІПСШ не відноситься виявлення таких мікроорганізмів без клінічних проявів:

уреаплазми (Ureaplasma spp, Ureaplasma parvum, Ureaplasma urealyticum);

мікоплазми (Мycoplasma hominis);

гарднерели (Gardnerella vaginalis);

кандиди (Candida albicans, Candida glabrata, Candida crusei і т. д.);

стафілококи;

стрептококи;

ентеробактерії (клебсієли, ешерихії і т. д.);

цитомегаловірус і т.д.

Ці мікроорганізми живуть в піхві абсолютно здорових жінок і лабораторні тести можуть їх виявляти, але це зовсім не означає хворобу. Це може бути варіантом норми. Однак, часто при їхньому виявленні, лікарі ставлять неіснуючі діагнози і призначають лікування. Це і є так звані комерційні діагнози – серйозна проблема сьогоднішньої медицини.

Давайте розберемося на прикладах. Ви прийшли на профілактичний прийом до гінеколога без скарг, але за результатами лабораторних досліджень у Вас виявили мікоплазму. Численними дослідженнями доведено, що тільки Mycoplasma genitalium є мікроорганізмом, здатним викликати захворювання. На відміну від неї, Мycoplasma hominis є елементом нормальної мікрофлори жінки і не потребує лікування. Так, при певних умовах і вона може викликати хворобу, але тоді ви прийдете на прийом до гінеколога зі скаргами, і лікарю необхідно буде виключити «провину» будь-яких інших мікроорганізмів у виникненні захворювання, перш ніж почати лікувати Мycoplasma hominis.

«Уреаплазмоз» – ще один приклад комерційного діагнозу. По-перше, такого діагнозу не існує в жодній медичній класифікації. По-друге, майже у половини здорових жінок в піхві живуть уреаплазми. До речі, близько 70% чоловіків теж «уживаються» з уреаплазмою, не маючи ніяких проблем. Дуже довгий час уреаплазми звинувачували у виникненні безпліддя, викиднів, внутрішньоутробних інфекцій. Однак безліччю досліджень це було спростовано. Уреаплазма може поєднуватися з іншими збудниками інфекцій і посилювати перебіг захворювань, але боротися з нею потрібно тільки в тих випадках, коли виключені всі інші більш ймовірні причини хвороби.

«Гарднереллез» – наступний неіснуючий діагноз, але дуже «комерційний». Справа в тому, що гарднерели, будучи також нормальними мешканцями жіночих статевих органів, можуть брати участь у розвитку такого захворювання, як бактеріальний вагіноз. У даній ситуації лактобактерії в піхві витісняються іншими мікроорганізмами, зокрема, гарднереллами. Їх стає так багато, що вони можуть викликати запальний процес. Ось тільки в цьому випадку лікування необхідно, але лікар повинен діагностувати саме порушення співвідношення бактерій, а не просто призначати лікування за фактом виявлення гарднерел.

Інша справа – хламідії. Довгий час вважалося, що вони нешкідливі і не викликають захворювань. Однак з'ясувалося, що цей мікроорганізм підступний і заслуговує на те, щоб його серйозно лікували. Підступність його полягає в тому, що дуже часто ніякої клінічної симптоматики немає, але наявність його може бути причиною безпліддя, позаматкової вагітності. Саме з цієї причини обстеження вагітних жінок на наявність хламідіозної інфекції дуже важливо. Лікування цієї хвороби необхідно проводити обом партнерам.

Отже, ми з вами разом спробували розібратися в непростих медичних питаннях. Ми хочемо, щоб ви володіли тим необхідним обсягом знань, який потрібний пацієнту, щоб не стати жертвою «неіснуючого діагнозу» і непотрібного лікування. Давайте підіб'ємо підсумки:

  1. «Грізні діагнози» – мікоплазмоз, уреаплазмоз, гарднерельоз – найчастіше такими не є. Виявлення цих мікроорганізмів в лабораторних тестах не означає хворобу.
  2. Носійство багатьох бактерій, вірусів, грибків є нормою. Адже наш організм не стерильний.
  3. В Україні вже діють Європейські протоколи діагностики та лікування. Запитайте у вашого лікаря, згідно з яким протоколом він буде Вас лікувати. Адже всі схеми лікування прописані і чітко регламентовані. Якщо він користується «власними схемами, підтвердженими життям і його досвідом», краще пошукати іншого фахівця, який знає загальноприйняті, доказові методи лікування.
  4. Ідіть від лікаря відразу, якщо він пропонує «народні методи», біодобавки, незареєстровані в Україні препарати, відправляє вас здати аналізи тільки в конкретну лабораторію або в аптеку тільки їм визначену.
  5. Шукайте альтернативну думку, якщо у вас з'явилися хоч найменші сумніви, які не зміг розвіяти ваш лікар. Не приймайте поспішних рішень, обміркуйте все, що почули на прийомі у лікаря і задайте йому стільки питань, скільки потрібно для вашого розуміння ситуації. До речі, реакція лікаря на «допитливого пацієнта» може іноді багато про що сказати.
  6. Якщо ви довірилися лікарю, тоді дозвольте фахівцю робити свою роботу, ретельно виконуйте його рекомендації.