13 August 2021
Імунна система захищає нас від патогенних мікроорганізмів і знешкоджує ракові клітини. Для цього організм продукує «бойові» білки – антитіла. В 1978 році двоє вчених з Кембриджського університету – Жорж Кьолер та Сезар Мільштейн – придумали, як «вирощувати» потрібні антитіла у лабораторії, поза людським тілом.
Вони створили лімфоцити (клітини імунної системи), які утворюють мільйони нащадків-клонів, що виробляють один вид антитіл. Антитіла, отримані таким методом, назвали «моноклональними антитілами». В 1984 році вчені отримали Нобелівську премію за всій винахід.
Лише за рік після цього в США були схвалені перші ліки на основі моноклонального антитіла – муромонаб. Але для їх виробництва використовувалися мишачі лімфоцити. Згодом у цього препарату виявилося багато побічних ефектів, які були викликані відповіддю імунної системи пацієнта на чужорідні тваринні білки. У 80-х роках вчені розробили так звані химерні і гуманізовані антитіла.
У химерних антитіл ділянки, які розпізнають «ворога», мають мишаче походження, а решта – людське. А в гуманізованих антитілах мишача частина ще менша. Тому вони рідше викликають негативні реакції організму.
Наразі моноклональні антитіла використовують для лікування ревматоїдного артриту, псоріазу, хвороби Крона та інших аутоімунних захворювань. Також вони є незамінними у лікуванні деяких видів раку, зокрема раку молочної залози. Це справжня «магія» у флаконі. Без них було б складно, а іноді й неможливо, вилікувати або полегшити стан багатьох людей.
У нашій клініці ми також використовуємо моноклональні антитіла, адже це один з найсучасніших і найперспективніших методів лікування.
Більше про історію медицини - на нашому сайті.
