Історія інколи повторюється… У листопаді 2002 року в лікарні провінції Гуандон Китайської Народної Республіки почали поступати пацієнти з симптомами, подібними до важкого грипу – висока температура, слабкість, біль у м’язах, головний біль, діарея. Більшість хворих мали роботу, пов’язану з дикими тваринами, які продавалися на міських ринках як делікатес.
Це невідоме та смертельно небезпечне захворювання, яке пізніше назвуть SARS (тяжкий гострий респіраторний синдром), стрімко поширювалося серед медичного персоналу. Один хворий міг заразити десятки лікарів і медсестер. Китайська влада приховувала інформацію від населення і не повідомляла про спалах Всесвітню організацію охорони здоров’я кілька місяців.
Тим часом захворювання просочилося за межі материкового Китаю. Один з докторів, який лікував пацієнтів із SARS у Гуандоні, поїхав до Гонконгу. Він зупинився в готелі «Метрополь» 21 лютого 2003 року. На наступний день лікарю стало зле, і він звернувся до лікарні, де помер 4 березня.
Хворий заразив мінімум 16 людей, зокрема інших гостей готелю, які, не знаючи, що інфіковані, завезли SARS в інші країни – Канаду, Сінгапур і В’єтнам. Через цей випадок у «Метрополі» захворіло загалом 4 тис. людей, а 550 з них загинуло.
Один з гостей готелю, американський бізнесмен Джонні Чен, полетів до Сінгапуру. Але під час подорожі йому стало погано, і літак сів у В’єтнамі. Лікарі клініки, де госпіталізували Джонні Чена, звернулися до інфекціоніста Карло Урбані, співробітника ВООЗ. Оглянувши пацієнта, він зрозумів, що це не звичайне ГРВІ чи пневмонія, а невідоме і дуже заразне захворювання.
Доктор Урбані повідомив керівництво ВООЗ, і одразу почав діяти. Він наказав усім у лікарні використовувати маски та захисний одяг, а також звернувся до влади В’єтнаму з вимогою ввести карантин. Його зусилля запобігли багатьом смертям, але, на жаль, сам лікар став жертвою SARS. Він загинув від ускладнень захворювання 29 березня 2003 року.
У квітні того ж року вчені встановили, що SARS викликається одним із коронавірусів, SARS-Cov. Наразі відомо, що він походить від летючих мишей, а до людського організму потрапив через проміжку ланку – тварину, яка називається гімалайська цівета. Епідемія SARS охопила майже 30 країн в Північній та Південній Америці, Європі та Азії. Загалом було інфіковано більше 8 тис. осіб. Кожен десятий хворий загинув. Найбільше постраждали Китай, Гонконг і Канада.
Але завдяки рішучим протиепідемічним заходам захворювання вдалося зупинити. Ізоляція інфікованих осіб, відстежування контактів, закриття шкіл, контроль на кордонах… Уже в липні 2003 року ВООЗ оголосили про завершення епідемії. Останній випадок був зафіксований в квітні 2004 року: інфікування відбулося в лабораторії, де досліджували SARS.
SARS-Cov-2, який викликає COVID-19, є близьким «родичем» SARS-Cov. Сподіваємося, що колись ми зможемо розповісти історію про те, як була зупинена пандемія COVID-19. Так само, як і SARS. А зараз ще раз нагадуємо про те, що кожен з нас робить свій внесок у боротьбу з COVID-19. Лікарі – надаючи медичну допомогу, а не-лікарі – надягаючи маску та дотримуючись соціальної дистанції, щоб розірвати ланцюжок передачі коронавірусу.
