4 February 2022
29 січня 1881 року Теодор Більрот вперше в історії медицини успішно видалив частину шлунку з раковою пухлиною. Продумавши хід операції, він довго не наважувався її зробити. Більрот би ще довго затягував, якби не музика його друга Йоганнеса Брамса.
В гімназії Теодор вчився поганенько. Легко давалась лише музика, якій він планував присвятити своє життя. Мати ледве переконала його вступити на медичний університет. Хлопець поступово захопився медициною, хоча перший курс тільки те й робив, що грав на фортепіано.
Працюючи в берлінській клініці Шаріте, Теодор вивчав препарати кишкових поліпів. Він помітив, що в них росли ракові клітини. Відкриття злоякісного переродження поліпів зробило Більрота відомим. В 29 років він отримав запрошення стати професором Цюрихського університету.
Теодор мріяв зробити резекцію шлунку. Але як відважитися відкрити черевну порожнину, коли будь-яку рану в живіт вважали смертельною? Більрот “просувався” вздовж шлунково-кишкового тракту зверху.
В 1871 році він замінив уражену раком частину стравоходу трубкою. В 1873 році, видаливши хворому гортань разом з голосовими зв'язками, встановив штучний язичок – рішення, яке він запозичив у духових інструментів. Пацієнт після цього міг чітко і досить голосно говорити.
За цей “музикальний подвиг” Йоганнес Брамс присвятив хірургові струнний квартет. Вони товаришували з 1865 року, коли професор Більрот як музичний оглядач писав рецензії в газеті. Теодор міг передбачити, які музичні твори матимуть успіх. Брамс надсилав Більроту кожний новий рукопис, щоб той написав свої зауваження.
Хірург відчував, що стоїть за один крок від резекції шлунку. Але зробити його він не наважувався, оскільки спроби інших лікарів були невдалими. Одного разу до Більрота поступила 43-річна пацієнтка, мати вісьмох дітей. Всі симптоми вказували на рак шлунку. Але хірург боявся і не готував її до операції до кінця грудня, коли на різдвяному концерті почув перше виконанання Трагічної увертюри Брамса. Ця прекрасна музика надихнула його відважитися.
Операція почалася о 9 ранку. Останній, 46-ий шов наклали за півтори години. Пухлина займала нижню третину шлунку. Видалений фрагмент мав довжину 14 см. Рак дав метастази, і хвора була приречена. Але тоді йшлося про саму можливість резекції шлунку. Більрот записав за тиждень після операції: “Сьогодні зняв шви. Повне загоєння рани”. На жаль, за 4 місяці жінка померла від метастазів.
Більрот називав медицину “своєю законною дружиною”. Але кохав іншу – музику. В листі Брамсу хірург написав: “І коли я починаю думати про найпрекрасніші миті свого життя (лише небагато смертних можуть похвалитися таким насиченим подіями життям, як я), то ти затьмарюєш собою все решта… Я докучав тобі дурними розмовами на тему "що є щастя?" – і сьогодні можу сказати безперечно: я був щасливий, слухаючи твою музику».
Дізнайтеся більше про історію медицини в соцмережах за #оберіг_історія або на нашому сайті.
