22 November 2019
На клінічній конференції 21 листопада 2019 року керівник Центру здоров’я жінки Ліщук В.Д. розповів про нові погляди на лікування генітального пролапсу, з яким він познайомився на XII міжнародній конференції Європейської урогінекологічної асоціації (16-18 жовтня 2019 року, м. Тель-Авів).
Пролапс тазових органів – це зміщення тазових органів в просвіт піхви або за її межі. Частота пролапсу тазових органів в структурі гінекологічних захворювань складає від 15 до 30%. Це захворювання зустрічається у кожної десятої жінки віком до 30 років, у 40% – від 30 до 45 років, та у кожної другої віком старше 50 років. З приводу пролапсу проводиться 15% гінекологічних операцій.
Причиною захворювання є порушення функції тазових структур. Ослаблені ділянки тазового дна не витримують навіть звичайної сили дії внутрішньо-черевного тиску. Надмірне фізичне навантаження, хронічний кашель, тощо, пришвидшують виштовхування тазових органів. Оскільки тазова фасція не спроможна до розтягування, виникає її розрив в одній або декількох ділянках. Кінцевим результатом множинних дефектів структур тазового дна є випадіння тазових органів.
На ранніх стадіях можливо проводити консервативне лікування: гімнастика Кегеля, лікувальна фізкультура по Юносуву, місцеве використання естрогенів, використання песаріїв, електростимуляція м’язів тазового дна. Для хірургічного лікування генітального пролапсу в останні десятиріччя переважно застосовувались синтетичні сітчасті протези. Але з часом накопичились дані про ускладнення цього методу – хронічний тазовий біль, післяопераційна ерозія піхви, диспауренія (біль під час статевого акту). Це викликало дискусію в медичній спільноті про доцільність повернення до корекції генітального пролапсу з використанням власних тканин.
За словами Ліщука В.Д., учасники конференції дійшли до висновку, що відмовлятися від сітчастих протезів зарано. Необхідно розібратися в причинах невдач цього методу. Наприклад, багато залежить від професійності хірурга, техніки проведення операції, матеріалу сітки, тощо. Потрібна оптимізація індивідуального підходу до вибору методу хірургічного лікування генітального пролапсу. Медицина постійно розвивається, і навіть ті методи, які раніше вважалися «золотим стандартом», можуть бути переглянуті. Саме тому лікарі повинні постійно слідкувати за новинами в своїй галузі та бути відкритими до змін в своїх підходах до лікування.
