Iodine deficiency

За оцінками ВООЗ близько третини населення в світі проживають в йододефіцитних регіонах. Україна, як і більшість країн Європи, є ендемічним регіоном по дефіциту йоду. Йодний дефіцит виявлено в усіх регіонах нашої країни з деякими відмінностями за ступенем вираженості: від легкого – в центральних, східних і південних областях до середнього і важкого – в західних регіонах.

На сьогодні більшість національних програм з профілактики йододефіциту засновано на масовому йодуванні солі. Такі програми ефективно працюють в 120 країнах світу, де населення отримує недостатню кількість йоду з продуктами харчування. Проблема йододефіциту практично вирішена в деяких країнах пострадянського простору: Молдові, Казахстані, Білорусі. У нашій країні проблема йододефіциту залишається невирішеною. В Україні йодування солі не закріплено на законодавчому рівні, відповідно, не контролюється. Ситуація ще більше ускладнюється низьким рівнем стурбованості українців своїм здоров'ям і недостатністю поінформованості населення проблемою йододефіциту і можливістю його вирішення. Таким чином, за останні роки ситуація з усуненням йододефіциту в Україні практично не змінилася.

Багато хто вважає, що проблема йододефіциту стосується тільки щитоподібної залози. Так, дійсно, йододефіцит є доведеним чинником ризику виникнення дифузного збільшення щитоподібної залози (дифузного зобу), появи вузлів в щитоподібній залозі (вузлового зоба), а в осіб у віці, ще й розвитку з часом вузлового токсичного зобу, тобто, виникнення підвищеної функції щитоподібної залози.

Найбільш виражений негативний вплив йодний дефіцит чинить на внутрішньоутробний ріст і розвиток плода, особливо його центральної нервової системи. Більш того, йододефіцит вагітних пов'язаний з втратою плоду, мертвонародженням і ранньою смертністю після народження.

Під час вагітності потреба в гормонах щитоподібної залози зростає на 30-50%. Справа в тому, що гормони щитоподібної залози відіграють найважливішу роль в закладці і розвитку внутрішніх органів дитини, а потім беруть участь в подальшому їхньому дозріванні. Крім того, під час вагітності зростає втрата йоду з сечею за рахунок посилення ниркового кровотоку. А з 12-13 тижня вагітності щитоподібна залоза плоду починає захоплювати йод і синтезувати свої гормони, які разом з материнськими, продовжують брати участь у розвитку внутрішніх органів дитини, особливо нервової, серцево-судинної систем і опорно-рухового апарату. Оскільки найбільш чутливі до дефіциту гормонів щитоподібної залози нервова система, то йододефіцит, який відчуває матір, може негативним чином вплинути на подальший інтелектуальний розвиток дитини. Дефіцит йоду – головна причина інтелектуальної недостатності, яку можна попередити, у всьому світі!

Проблемою йододефіциту стурбовані лікарі-ендокринологи у всьому світі. Наприклад, Американська Тіреодологічна Асоціація оновила в 2016 році рекомендації щодо ведення жінок, які планують вагітність, вагітних і тих, що годують груддю, де цілий розділ присвячений індивідуальної йодопрофілактиці цієї категорії населення. Йод потрібен в першу чергу для синтезу гормонів щитоподібною залозою, а ті, в свою чергу, підтримують життєдіяльність організму. Людина жодним чином не відчуває нестачу йоду в організмі, тобто симптомів немає! Поява симптомів (слабкість, стомлюваність, сонливість, збільшення у вазі або, навпаки, втрата у вазі, підвищена збудливість, а у жінок – порушення менструального циклу) є вагомим приводом обстежити щитоподібну залозу, а не зміст йоду в організмі. Дослідження йодурії в сечі використовується для популяційних досліджень, коли необхідно визначити, чи є місцевість дефіцитна по йоду.

Вчені беруть велику групу населення в певному регіоні, наприклад школярів, досліджують рівень йоду в сечі, визначають медіану йодурії, проводять обстеження щитоподібної залози, усереднюють показники, порівнюють і дають висновок про наявність йододефіциту в певному регіоні. У конкретної людини виділення йоду з сечею протягом доби дуже лабільне, в зв'язку з чим некоректно на підставі цього аналізу робити висновки про достатню забезпеченість йодом. Таким чином, при наявності скарг, людина може звернутися на консультацію до ендокринолога для огляду і, при необхідності, обстеження щитоподібної залози.

Біодоступність йоду з продуктів харчування, в тому числі і з йодованої солі, препаратів йоду близько 100%, тобто всмоктується весь йод. Інше питання, що, наприклад, нестача того ж селену або забруднення навколишнього середовища різними речовинами (струмогенами) може заважати включенню йоду в синтез гормонів щитоподібної залози. Це абсолютно не означає, що всі повинні поголовно приймати препарати з мікроелементом селеном або препарати йоду. Як правило, негативний вплив дефіциту селену або забруднення навколишнього середовища струмогенами, реалізується все-таки на тлі йододефіциту в регіоні. Це думка вчених.

Основні джерела селену – це м'ясо, субпродукти, яєчні жовтки, морепродукти, бобові, часник, цибуля, кукурудза. З йодом складніше, оскільки, якщо в ґрунті та в воді мало йоду в конкретній місцевості, то рослини і тварини, якими харчується людина, так само будуть бідні йодом. Основні джерела йоду з продуктів харчування – це морепродукти. З звичайними продуктами харчування, за підрахунками наших вчених, ми отримуємо все лише 50-80 мкг йоду при потребі дорослої людини в 150-180 мкг.

Відповідно, для нашого населення, основне джерело йоду – це йодована сіль. Якщо виробник сумлінно пройодував сіль (20-40 мг йодату калію на 1 кг солі), і людина буде харчуватися вдома, споживати близько 5 г солі (рекомендована норма ВООЗ), то з урахуванням втрат при термічній обробці, отримає мінімум 100 мкг йоду, а 50-80 мкг, яких бракує, – з звичайними продуктами харчування. Це за умови знову ж, якщо людина харчується вдома, переважно їжею, приготованою вдома з використанням йодованої солі, і за станом здоров'я їй не потрібно обмежувати споживання солі (наприклад, людям із захворюваннями нирок, підвищеним артеріальним тиском, із захворюваннями серцево-судинної системи).

Навколо йодованої солі дуже багато міфів. Найбільш поширені:

1. Йод швидко випаровується. Так, коли йодували досить летючим йодидом калію, так і було. Зараз йодують більш стійким йодатом калію, який мало руйнується при термічній обробці, довго не випаровується навіть з розгерметизованої пачки солі, не має смаку і придатний для консервування, а так само, що не менш важливо – безпечний.
2. Морську сіль треба використовувати замість звичайної йодованої – вона корисніша. Знову ж – це міф. Морська сіль, дійсно, містить ряд інших мікроелементів, але йоду в ній мізерна кількість, тому необхідно використовувати морську йодовану сіль. Вона продається в магазинах поряд зі звичайною йодованою.

Найбільш вразливі категорії населення по йододефіциту (діти, вагітні та жінки, які годують груддю) вимагають індивідуальної йодопрофілактики, тобто призначення препаратів йоду. За даними ВООЗ потреба в йоді для дітей до 5 років – 90 мкг, від 6 до 12 дет – 120 мкг, від 12 років – 150 мкг, вагітні та ті, що годують груддю,– 250 мкг. Важливо зробити ще пару акцентів: жінки, які планують вагітність за 2-3 міс. повинні починати прийом йодовмісних препаратів за рекомендацією лікаря, приймати весь період вагітності та годування груддю. Це дуже важливо, тому що грудне молоко матері на ранніх етапах життя дитини є єдиним джерелом йоду для роботи щитоподібної залози дитини. Його гормони беруть участь у подальшому розвитку та дозріванні головного мозку. Численні дослідження показали, що діти, які відчувають дефіцит йоду, мають більш низький коефіцієнт ІQ (в середньому, на 10-15%), ніж їхні однолітки, які отримують достатню кількість йоду.

Шкідливий не тільки дефіцит йоду, а й його надлишок. Категорично забороняється з метою "насичення" організму йодом, наносити йодні сіточки на шкіру. Таким шляхом надходить величезна кількість йоду. У здорової людини без проблем зі щитоподібною залізом може виникнути йодизм (нежить, сльозотеча, кашель), і на пару тижнів така доза йоду заблокує роботу щитоподібної залози. У людини з захворюванням щитоподібної залози, може розвинутися порушення функції, причому як підвищеної, так і зниженої. Надлишок йоду може спровокувати маніфестацію поширеного захворювання щитоподібної залози – аутоімунного тиреоїдиту.

Звичайно, є ряд препаратів, що містять йод в досить великих дозах (деякі антисептики, протикашльові препарати, свічки для лікування запальних захворювань, антиаритмічний препарат аміодарон, рентген-контрастні препарати, що використовуються при проведенні деяких рентген-досліджень). Лікар, який рекомендує цей препарат або призначає рентген-дослідження, повинен уточнити, чи немає у людини захворювань щитоподібної залози, при яких використання препаратів з великим вмістом йоду може спровокувати погіршення перебігу захворювання. Споживання понад 500 мкг йоду на добу вважається високою дозою, яка може принести шкоду. Вагітним не рекомендується застосовувати БАДи на основі морських водоростей, оскільки вміст йоду в них може перевищувати в сотні разів верхню допустиму межу. У здорової людини короткочасне використання цих препаратів шкоди не принесе. У разі тривалого лікування, наприклад, аміодароном, потрібен контроль над станом щитоподібної залози.

Перш ніж вирушити в аптеку для покупки йодовмісного препарату, відвідайте ендокринолога і уточніть, чи потрібен він вам і чи не протипоказаний він взагалі.