14 December 2020
В 1796 році американський лікар Еліша Перкінс винайшов і запатентував пристрій, який назвав витягувачем. Він складався з двох прутів – мідного і сталевого, якими потрібно була надавлювати на тіло. Перкінс запевняв, що витягувачі лікують біль, запалення, подагру, ревматизм і будь-яке інше захворювання. Вартість пристрою складала 500 доларів (в перерахунку на купівельну спроможність американської валюти в наш час). Очевидно, що витягувачі не мали жодного впливу на здоров’я. Однак, багато людей були в захваті від такого лікування. Навіть перший президент США Джордж Вашингтон придбав собі кілька витягувачів.
Видатний британський лікар Джон Хайгарт, який відомий своїм внеском в профілактику інфекційних захворювань, вирішив перевірити ефективність дивовижного пристрою. Він виготовив фальшиві витягувачі з пофарбованого під метал дерева. Після цього Хайгарт провів експеримент: частину людей він «лікував» справжніми витягувачами, а частину – підробками, не повідомивши про цей секрет своїх пацієнтів. Виявилося, що фальшиві пристрої так само ефективні, як і оригінальні! Біль пройшов, самопочуття покращилося!
Експеримент Хайгарта показав: людина може відчувати полегшення, отримуючи імітацію лікування. Це називається ефектом плацебо. Термін походить від «співців placebo». Так називали найнятих за гроші плакальників на похоронах, де вони виконували рядки «Placebo Domino in regione vivorum» – «Порадую господа в землі живих». Тобто, «placebo» означає «радувати, приносити задоволення». В медичному сенсі це слово використовується з кінця XVIII – початку XIX століття. Лікарі так називали малодієві препарати, які вони давали пацієнтам, аби ті заспокоїлися та відчули, що їм допомагають. Етичний бік питання тоді нікого не хвилював.
Хайгарт, по суті, одним з першим в історії провів так зване плацебо-контрольоване клінічне дослідження. Ефект плацебо базується на позитивних очікуваннях пацієнта від лікування. Щоб «очистити» ефект ліків від ефекту плацебо, потрібно вирівняти очікування в групах пацієнтів. І єдиний спосіб це зробити – не повідомляти людині, що вона приймає – ліки чи плацебо. Тоді очікування будуть однаковими в обох групах, а, відповідно, різницю в самопочутті можна віднести на рахунок медичного втручання. У витягувачів цієї різниці не було – отже, вони не діяли.
