29 грудня 2021
Ендоскопічними діагностичними заходами як гастроскопія чи колоноскопія зараз нікого не здивуєш – цей метод вже міцно увійшов до медичної практики. Проте сучасна апаратура та технології дозволяють не обмежуватися діагностикою, а й виконувати цілу низку лікувальних втручань. Ми розмовляємо з досвідченим українським лікарем-ендоскопістом, кандидатом мед. наук, завідувачем відділення ендоскопії та малоінвазивної хірургії універсальної клініки «Оберіг» Яковенком Владиславом Олександровичем.
В.Я.: Справді, ендоскопічні процедури не обмежуються виключно діагностикою. На сьогоднішній день ми видаляємо утворення, що виявляються на слизовій оболонці стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки, товстої та тонкої кишки. Це можуть бути як поліповидні утворення, так і якісь плоскі утворення, які ми раніше навіть не мали можливості діагностувати. Способи видалення цих поліпів можуть бути зовсім різні: з використанням різних петель, ножів різної конструкції, ножиць, інструментів, що зшивають, кліпс, аргонового зварювання, аргоноплазмової абляції. Вибір відповідного методу в кожному конкретному випадку дозволяє лікарю-ендоскопісту радикально видаляти ці утворення в межах здорових тканин і відправляти матеріал на подальше гістологічне дослідження.
Найсучасніше передове ендоскопічне обладнання від двох японських світових лідерів-конкурентів — компанії FUJI та компанії Olympus — встановлені в «Оберегу», і ми єдині не тільки в Україні, а й у Європі можемо похвалитися практично недосяжними для інших можливостями діагностики та мініінвазивних ендоскопічних втручань.
Наша клініка є базою Національного університету охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика, і ми навчаємо лікарів-ендоскопістів з усієї України методикам ендоскопічної діагностики та ендоскопічної хірургії. Цієї осені ми провели цикл тематичного вдосконалення для лікарів на тему «Ендоскопічна діагностика та ендоскопічна хірургія передракових захворювань та ранніх стадій раку товстого кишечника». Хотілося б, звичайно, щоб отримані лікарями знання могли бути реалізовані на їхніх робочих місцях, але, на жаль, матеріально-технічне оснащення багатьох державних, та й чого гріха таїти, деяких приватних клінік залишає бажати кращого. Насамперед, хірург повинен БАЧИТИ, а це без сучасної відеоскопічної техніки та програмного забезпечення неможливо.
Владиславе Олександровичу, давайте повернемося до тих складних і традиційно оперованих трансабдомінальних втручань, які в «Оберегу» проводяться ендоскопічно.
В.Я.: Вищий пілотаж на сьогодні — це не видалення поверхневих утворень у просвіті органів шлунково-кишкового тракту, а операції в глибині тканин та на поверхні органів. У першому випадку йдеться про підслизові утворення, що знаходяться в товщі стінки органів шлунково-кишкового тракту. За допомогою способу ендоскопічної підслизової дисекції (ендоскопічної резекції слизової оболонки) ми видаляємо ці утворення, а для пацієнта це означає практично безболісну операцію і короткий реабілітаційний період. У другому випадку утворення зовні органу ШКТ ми також видаляємо ендоскопічним методом з використанням тунельних технологій.
До спектру захворювань, яке можна вилікувати завдяки ендоскопічній хірургії, зараз відносять ахалазію стравоходу. Це досить рідкісне захворювання, і воно складне щодо діагностики та лікування. У пацієнта виникає звуження стравохідно-шлункового переходу, і таке захворювання потребує розтину м'язів стравоходу. Ми можемо виконувати альтернативне хірургічне втручання: лікування, коли ми робимо підслизовий тунель усередині стінки стравоходу довжиною від 10 до 25-30 см, спускаємося всередині стінки стравоходу на шлунок, і всередині цього тунелю ми знаходимо той шар м'язів, який відповідає за це захворювання, розтинаємо тільки його, виймаємо апарат і зашиваємо вхідний отвір у тунель. І пацієнт на другий день може бути вільний. Таке малотравматичне втручання за такої складної патології — досягнення ендоскопічної техніки та майстерності лікарів-хірургів-ендоскопістів.
Цікавим є наш досвід у лікуванні дивертикулів стравоходу ендоскопічно. Наприклад, рідкісні, але підступні випадки дивертикула Ценкера – це коли між глоткою та стравоходом виникає спазм м'язів, в результаті якого по задній стінці стравоходу утворюється мішкоподібне розширення, досить велике, яке заважає пацієнтові вживати їжу. В результаті цього пацієнт не може ковтати їжу, постійно захлинається. У плані діагностики цього захворювання є певні складнощі, але ми добре знайомі з ендоскопічною картиною при цьому захворюванні. І сьогодні діагностичні технології дозволяють нам видаляти такі дивертикули розміром від 1 до 15 см. Ми оперуємо ендоскопічно: без розрізів шкіри, атравматично. Ми також можемо виконати тунельне втручання з висіченням тих м'язів, які відповідають за появу цього дивертикулу, і вже на другий-третій день пацієнт вирушає додому.
Ці операції – відносні новинки, тож я про це розповідаю. Решта, що вже стало традиційними ендоскопічними втручаннями, я говорити не буду – це рутинні операції, які ми проводимо.
Владислав Олександрович Яковенко, лікар-хірург-ендоскопіст, кандидат медичних наук, завідувач відділення ендоскопії та малоінвазивної хірургії
