Упс!
Сторінка не підтримує цей браузер. Відкрийте її в сучасному браузері, наприклад , чи .
Лімфома Ходжкіна належить до злоякісних пухлин лімфатичної системи. Патологічні лімфоїдні елементи утворюють пухлину, яка в більшості випадків локалізується в лімфатичному вузлі. Також вони можуть накопичуватися в інших частинах тіла – селезінці, печінці, кістковому мозку. Якщо пухлина виникла поза лімфатичними вузлами, лімфома називається екстранодальною.
Вперше лімфома була описана доктором Томасом Ходжкіном в 19 столітті. Згодом вчені з'ясували, що лімфоми – це група різнорідних захворювань. У наш час вони поділяються на лімфому Ходжкіна, котра становить 30% від всіх лімфом, і неходжкінські лімфоми. У разі лімфоми Ходжкіна при мікроскопічному дослідженні уражених лімфатичних вузлів виявляють гігантські клітини Рід-Березовського-Штернберга, а також їхні одноядерні попередники, клітини Ходжкіна.
Лімфома Ходжкіна має два вікових піки захворюваності: 15-34 роки і старше 60 років. Слід зазначити, що в більшості випадків хвороба зустрічається в молодому віці, що має істотну соціальну проблему, так як вражає працездатне населення дітородного віку.
Причини захворювання залишаються невідомими. Певну роль у розвитку лімфоми відводять вірусу Епштейна-Барр.
Найбільш частий симптом захворювання – це збільшення лімфатичних вузлів в області шиї, пахв, паху. Часто при лімфомі Ходжкіна спостерігається розростання лімфоїдної тканини в середостінні, що клінічно може супроводжуватися появою тривалого кашлю, утрудненням дихання. При виникненні пухлинного процесу в черевній порожнині пацієнтів можуть турбувати болі в животі, порушення випорожнення кишечника.
У багатьох пацієнтів не відзначається специфічних ознак захворювання. Однак, нерідко можуть зустрічатися такі симптоми:
Діагностикою та лікуванням лімфоми Ходжкіна займається лікар-гематолог. Для постановки діагнозу необхідна ексцизійна біопсія лімфатичного вузла – хірургічне видалення вузла. Зразки відправляють в лабораторію, де лікар-патогістолог визначає тип лімфоми. Також він проводить імуногістохімічні дослідження, які виявляють на поверхні ракових клітин експресію специфічних антигенів, властивих тому чи іншому виду лімфом.
Аналізи крові проводять перед початком і під час лікування, важливим прогностичним показником на момент встановлення діагнозу є ШОЕ. Лікуючий лікар може призначити, крім аналізів крові і біопсії, інші діагностичні процедури, наприклад проведення трепанобіопсії кісткового мозку клубової кістки. Обов'язковим є скринінг вірусних гепатитів В, С, ВІЛ-інфекції, оцінка функції діяльності серця і легенів. План обстеження для кожного пацієнта підбирається індивідуально, тому не варто турбуватися, якщо він не включає додаткові методи.
Для визначення уражених тканин в організмі застосовуються такі методи, як комп'ютерна томографія (КТ). На етапі діагностики лімфоми Ходжкіна і в подальшому для моніторингу відповіді на терапію необхідне проведення позитронно-емісійної томографії (ПЕТ-КТ). Перед обстеженням пацієнту внутрішньовенно вводиться радіоактивна форма глюкози. Ракові клітини активно засвоюють глюкозу, і за допомогою ПЕТ-КТ можна виявити місце розташування пухлини.
Стадія лімфоми визначається в залежності від того, які лімфатичні вузли та інші органи уражені захворюванням. При I стадії лімфома виявляється в одній групі лімфатичних вузлів вище або нижче діафрагми. У разі II стадії в патологічний процес залучені 2 і більше груп лімфатичних вузлів вище або нижче діафрагми. При III стадії вражені лімфатичні вузли вище і нижче діафрагми. IV стадія характеризується наявністю пухлин в органах за межами лімфатичної системи або в кістковому мозку.
На відміну від багатьох інших онкологічних захворювань, всі стадії лімфоми, включаючи IV, виліковні. Точне стадіювання має велике значення для правильного призначення плану лікування. Для оцінки прогнозу захворювання обов'язковим є визначення груп ризику.
Лікування призначається відповідно до групи ризику, віку і загального стану здоров'я. Призначається кілька циклів хіміотерапії. Хіміопрепарати можуть вводитися в клініці в умовах денного стаціонару. В цілому хіміотерапія займає кілька місяців. Після її закінчення пацієнтам з низькою і проміжної групами ризику проводиться радіотерапія – прицільне опромінення уражених лімфатичних зон. Рішення про призначення радіотерапії у пацієнтів з просунутою стадією захворювання приймається на підставі результатів ПЕТ-КТ по закінченню хіміотерапії.
При рідкісній формі захворювання, яка називається «нодулярна лімфома Ходжкіна з лімфоїдним переважанням», може застосовуватися променева терапія в монорежимі при стадії IA без факторів ризику, в інших випадках терапія ідентична лікуванню класичної лімфоми Ходжкіна. Іноді до лікування додають рітуксімаб – протипухлинне анти-СD20 моноклональне антитіло.
Мета лікування лімфоми – досягнення стійкої ремісії. На жаль, хвороба може повертатися, але рецидиви також піддаються терапії. Після настання ремісії пацієнт знаходиться під наглядом лікаря. Спочатку огляди проходять часто – раз в 3 місяці, поступово інтервали між ними збільшуються до одного разу на рік.
У наш час лімфома добре піддається лікуванню. Якщо ви або ваша близька людина зіткнулися з цим діагнозом, звертайтеся до Універсальної клініки «Оберіг». Ми володіємо всіма необхідними ресурсами для перемоги над захворюванням. Запишіться на консультацію лікаря-гематолога за телефоном:
(044) 521 30 03
