Как распознать признаки нарушения психического здоровья у ребенка: советы специалиста

Як розпізнати ознаки порушення психічного здоров’я у дитини: поради фахівця 

Спектр розладів психічного та ментального здоров’я дітей коливається в широких межах — від ледь помітних «особливостей характеру» до виражених симптомів порушення поведінки, мислення, соціальної взаємодії. Першими помічають та відчувають, що щось не так, саме батьки, і зараз, в епоху наявності великої кількості інформації у вільному доступі, все частіше ініціатива звернення до фахівців у сфері ментального здоров’я надходить саме від них. Однак, не будучи спеціалістом, важко відфільтрувати всю наявну інформацію та зробити правильні висновки що є нормою, а що ні. Тож у яких випадках краще звернутися до фахівця у сфері ментального здоров’я?

Прояви, які можуть вказувати на наявність порушень незалежно від віку: 

• Порушення сну (складнощі при засинанні або часті прокидання, поганий денний сон у дітей молодшого віку, часті жахливі сновидіння, в яких стається щось погане з батьками або із самими дітьми; дитина серед ночі вскакує і біжить кудись; пізно лягає та пізно встає, не висипається, хоча спить дуже багато);
• Порушення харчової поведінки: поганий апетит, виражена вибірковість у харчуванні з повною відмовою від більшості продуктів або надмірний апетит, ніби дитина постійно голодна.
• Порушення когнітивної сфери: відсутність зацікавленості у дослідженні навколишнього світу, байдужість до ігор, занять, іграшок тощо; порушення концентрації уваги, здатності до навчання, опанування навичок.
• Невідповідність психічного розвитку віковим нормам або регрес після пережитого стресу чи психотравмуючих подій; поява неврологічних проявів (посмикування м’язів обличчя, нав’язливі рухи у кінцівках, тулубі, логоневроз (заїкання), нетримання сечі тощо).
• Порушення соціальної взаємодії: замкнутість, відсутність зацікавленості у спілкуванні з членами родини, друзями, однолітками; пасивність, або, навпаки, невмотивована агресивність, асоціальна поведінка, ігнорування вимог батьків (неслухняність), конфліктність.

Діти молодшого віку (0-3 роки):

• Затримка мовлення. Дитина мало гулить та белькоче протягом першого року життя, не говорить слова у віці 1 року, не здатна формувати прості фрази з 2-3 слів, по типу “мама дай”, “я хочу”, “там собака” у віці 2х років; не формує простих речень у віці 3х років;
• Порушення комунікації. Дитина не реагує на власне ім’я та звернення в цілому, перебуває нібито у “своєму світі”; звертається до батьків переважно тоді, коли їй щось потрібно; не показує пальцем, коли щось хоче, а намагається дістати самостійно, або тягне батьків за руку; не звертає уваги, коли батьки показують пальцем щось цікаве в оточенні; не зацікавлена у спільній грі, не виконує простих інструкцій; не цікавиться або дуже мало цікавиться іншими дітками на майданчику або у садочку; тримається окремо або не може налагодити контакт попри всі спроби.
• Порушення поведінки. Дитина часто б’є або кусає інших дітей, дорослих, батьків або себе, часто влаштовує істерики, з якими важко впоратися; в усьому вимагає, аби було так, як вона хоче і жодним іншим чином; не слухається у садочку; гіперактивна, перебуває у постійному русі та ні на чому не може зосередитися.
• Поганий сон (як денний, так і нічний); дитині важко заснути, часто прокидається серед ночі з плачем або криком.
• Поганий апетит, виражена вибірковість у харчуванні з повною відмовою від більшості продуктів або надмірний апетит, ніби дитина постійно голодна;

Діти молодшого шкільного віку (від 6 років до підліткового віку 12-14 років):

• Проблеми у школі та з поведінкою в цілому: дитина не може висидіти на уроках, неорганізована, часто порушує поведінку у класі, має труднощі із засвоєнням прочитаного матеріалу, опануванням письма, лічби; неуважна та легко відволікається; протестує, кричить, трощить предмети, постійно сперечається та не виконує вказівки дорослих (батьків та вчителів);
• Соціальні проблеми: дитина замикається та ізолюється, не спілкується з однолітками, не хоче спілкуватися з батьками, нічим не цікавиться та не хоче займатися;
• Емоційні проблеми: поганий настрій або постійна надмірна ейфоричність, агресивність та емоційні “вибухи”, дратівливість, поява плаксивості;
• Фізичні скарги без очевидної причини: часті головні болі та болі в животі, особливо у школі, напади нудоти та блювання, серцебиття, запаморочення, важкість дихання;
• Страхи та тривожність: дитина відмовляється спати сама або залишатися наодинці, часто бачить жахливі сновидіння, в яких стається щось погане, виглядає нервовою та напруженою, надмірно хвилюється з приводу різних сфер життя.

Підлітки (12-18 років):

Зазначені вище ознаки, за умови своєчасного втручання можуть зберігатися в цьому віці, дещо видозмінюючись;

• Раптові зміни характеру дитини. Стало “складно впізнати”, “сама не своя”, ізоляція або, навпаки, раптове розширення інтересів та контактів, у тому числі нестійких, постійна зміна друзів та романтичних партнерів;
• Самоушкодження, суїцидальні спроби, думки, часті розмови про смерть та захоплення всім похмурим, темним;
• Нав’язливе бажання схуднути, обмеження себе у харчуванні, стимуляція блювання, переїдання, постійні дієти та роздуми про їжу;
• Вживання психоактивних речовин, алкоголю — це крик про допомогу, а не привід для тяжкого покарання.

Своєчасне розпізнання симптомів розладів психічної сфери є дуже важливим, оскільки дає змогу зрозуміти особливості дитини, її вразливості, вчасно отримати необхідне лікування та реабілітацію. Як і у випадку медицини в цілому — чим раніше ми встановлюємо діагноз, тим ефективніше буде наше лікування, та, відповідно, кращим буде подальший прогноз на життя.

У випадку будь-якої тривожної поведінки чи симптомів, розмова з педіатром, психологом або іншим спеціалістом може бути корисною для отримання допомоги та визначення наступних кроків.

Потрібна допомога дитячого психолога/психіатра? Бронюйте візит до спеціаліста за телефоном 044 521 30 03 або онлайн на сайті: https://my.oberig.ua/ua/appointment/