Що таке СДВГ: базове розуміння розладу

Що таке СДВГ: базове розуміння розладу

Світ прискорюється. Інформаційний потік невпинно зростає, вимоги до багатозадачності стають нормою, а здатність до концентрації та самоорганізації є ключовим фактором успіху. У цьому вихорі постійних змін все частіше на передній план виступають розлади, які впливають на когнітивні функції, емоційну регуляцію та поведінку. Серед них особливе місце посідає СДВГ — розлад дефіциту уваги й гіперактивності.

Що таке СДВГ? Це не просто неслухняність чи лінь, як його помилково трактували десятиліттями. Це складна нейробіологічна особливість, яка змінює сприйняття світу, обробку інформації та взаємодію з навколишнім середовищем. Він не є вироком, але вимагає розуміння, прийняття та адекватних стратегій управління. Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, або СДВГ — це нейроповедінковий розлад, який найчастіше виявляється у дитячому віці, але може зберігатися й у дорослому житті. У суспільстві про нього часто поширені стереотипи, які заважають правильному сприйняттю та підтримці людей із цим діагнозом. Щоб розуміти, що таке СДВГ, важливо спиратися на наукові джерела й клінічні дослідження, а не на міфи.

Причини розвитку синдрому не зводяться до одного чинника. Науковці вважають, що основну роль відіграють генетичні особливості, тобто передача схильності до розладу у спадок. Окрім того, можуть впливати й зовнішні чинники: ускладнення під час вагітності, стреси, травми, а також особливості виховання, хоча останнє не є прямою причиною, як це іноді вважають.

Сьогодні СДВГ офіційно визнано в більшості країн світу, включаючи Україну. Це означає, що діагноз фіксується відповідно до міжнародних класифікацій хвороб, а, отже, дає можливість для отримання професійної допомоги, адаптацій в освітніх закладах і доступу до спеціалізованих терапій.

Типи та труднощі при СДВГ

СДВГ характеризується трьома основними групами симптомів: неуважність, імпульсивність і гіперактивність. Ці ознаки можуть проявлятись у різних комбінаціях залежно від конкретної особи, часто вони переплітаються і симптоми можуть змінюватися з віком:

• Переважно неуважний тип (ADHD-PI). Характеризується труднощами з концентрацією, легким відволіканням, забудькуватістю, труднощами з виконанням завдань, що вимагають тривалої уваги. Діти з цим типом розладу можуть виглядати мрійливими. Дорослі можуть мати проблеми з організацією часу, виконанням рутинних завдань, часто забувати про важливі зустрічі чи дедлайни.

• Переважно гіперактивно-імпульсивний тип (ADHD-HI). Проявляється надмірною рухливістю, непосидючістю, труднощами перебування на одному місці, неможливістю дочекатися своєї черги, перебиванням інших, прийняттям поспішних рішень. У дитинстві це часто виявляється у постійному русі, стрибках, бігу. У дорослих гіперактивність може трансформуватися у внутрішнє занепокоєння, надмірну балакучість, неможливість розслабитися.

• Комбінований тип (ADHD-C). Найпоширеніший тип, що поєднує симптоми як неуважності, так і гіперактивності та імпульсивності.

Прояви СДВГ можуть бути дуже різними залежно від віку, середовища та індивідуальних особливостей. Часто дитина з цим розладом стикається з нерозумінням з боку дорослих, які помилково вважають її невихованою, ледачою або неслухняною. Насправді ж вона просто по-іншому обробляє інформацію і реагує на стимули.

Ознаки СДВГ

До типових ознак СДВГ належать:

• Постійна неуважність: дитина часто забуває завдання, губить речі, легко відволікається.

• Імпульсивна поведінка: відповідає не подумавши, перебиває інших, не може чекати черги.

• Гіперактивність: надмірна рухливість, біганина, метушливість, навіть коли слід залишатися спокійною.

Окрім основних симптомів, особи з СДВГ можуть поставати перед такими труднощами:

• низька самооцінка через часті зауваження й невдачі в навчанні;

• соціальна ізоляція або конфлікти з однолітками;

• емоційна нестабільність, схильність до тривоги чи депресії;

• труднощі з адаптацією у звичайних шкільних умовах.

Ці труднощі можуть супроводжувати дитину й у дорослому житті, впливаючи на успішність у роботі, взаємини та загальний добробут.

Допомога та підтримка: що може зробити суспільство?

Фахівці медичного центру “Оберіг” добре знаються на цьому синдромі й завжди готові прийти на допомогу. Правильна діагностика проводиться кваліфікованими психіатрами або нейропсихологами, які застосовують стандартизовані методики, спостереження та опитувальники. Своєчасна діагностика дозволяє розробити ефективну стратегію підтримки — як для дитини, так і для її родини.

Також успішна допомога може включати:

• Психоосвіту для батьків і педагогів, щоб вони краще розуміли особливості поведінки дитини.

• Поведінкову терапію, яка допомагає формувати корисні навички та зменшувати деструктивні реакції.

• Медикаментозне лікування, якщо воно рекомендоване фахівцем, для зменшення проявів гіперактивності та неуважності.

• Індивідуальні освітні підходи, адаптація навчального процесу, створення зручного середовища для концентрації.

Суспільство також має змінювати підхід до сприйняття СДВГ: замість осуду й стигматизації необхідно формувати культуру прийняття та розуміння. Це передбачає впровадження інклюзивної освіти, медійну грамотність щодо психічного здоров’я, а також активну участь держави в створенні програм підтримки.

Люди з СДВГ можуть бути надзвичайно творчими, енергійними, нестандартно мислити — і завдання суспільства полягає в тому, щоб допомогти їм реалізувати цей потенціал.