Упс!
Сторінка не підтримує цей браузер. Відкрийте її в сучасному браузері, наприклад Google Chrome, Firefox чи Microsoft Edge.

Анемія

Анемія

Анемія — стан, який характеризується зниженням концентрації гемоглобіну (менше 130 г/л у чоловіків і 120 г/л у жінок) і гематокриту (менше 39% у чоловіків і 36% у жінок). Зазвичай при цьому також відбувається зниження кількості червоних кров’яних тілець (еритроцитів).


Різні види анемії виявляються у 10–20% населення, переважно у жінок. Найчастіше зустрічаються анемії, пов’язані з дефіцитом заліза (близько 90% всіх анемій), рідше — анемії при хронічних захворюваннях, ще рідше — анемії, пов’язані з дефіцитом вітаміну В12 або фолієвої кислоти (мегалобластні), гемолітичні та апластичні. Необхідно пам’ятати, що анемія може мати складне походження. Можливе поєднання залізодефіцитної та В12-дефіцитної анемій. 

КЛАСИФІКАЦІЯ АНЕМІЙ

У клінічній практиці найбільш поширена наступна класифікація анемій: 

  • Анемії, обумовлені гострими кровотечами. 
  • Анемії внаслідок порушення продукції еритроцитів: 
    • апластичні; 
    • залізодефіцитні;
    • мегалобластні; 
    • сидеробластні;
    • хронічні захворювання. 
  • Анемії внаслідок підвищеного руйнування еритроцитів - гемолітичні. 


Залежно від зниження рівня гемоглобіну, виділяють три ступені важкості анемії: 


І ст. (легка анемія) — рівень гемоглобіну вищий за 90 г/л; 


ІІ ст. (середня анемія) — гемоглобін в межах 90–70 г/л; 


ІІІ ст. (важка анемія) — рівень гемоглобіну нижчий за 70 г/л. 

ЗАГАЛЬНІ СИМПТОМИ АНЕМІЙ

  • слабкість, підвищена стомлюваність, роздратованість, зниження працездатності; 
  • запаморочення, головні болі, шум у вухах, блимання «мушок» перед очима; 
  • прискорене серцебиття при невеликих фізичних навантаженнях чи у стані спокою; 
  • задуха при невеликому фізичному навантаженні або у стані спокою. 


Дуже часто однією з перших скарг у пацієнтів похилого віку, які страждають на ішемічну хворобу серця, є збільшення частоти приступів стенокардії навіть після невеликого фізичного навантаження. Характер та вираженість скарг при анемії різноманітні і залежать від виду, ступеня важкості, швидкості її розвитку та індивідуальних особливостей кожного. 

ДІАГНОСТИКА АНЕМІЙ

Для виявлення анемії необхідні: лікарський огляд загальний клінічний аналіз крові з обов’язковими показниками: кількість еритроцитів; кількість ретикулоцитів; гемоглобін; гематокрит; середній об’єм еритроцитів (MCV); ширина розподілу еритроцитів по об’єму (RDW); середній вміст гемоглобіну в еритроцитах (MCH); середня концентрація гемоглобіну в еритроциті (MCHC);кількість лейкоцитів; кількість тромбоцитів. 


Додаткові методи дослідження використовуються для більш детальної діагностики окремих видів анемії. 

ЗАЛІЗОДЕФІЦИТНА АНЕМІЯ. ДІАГНОСТИКА

Залізодефіцитні анемії погано впливають на перинатальний перебіг вагітності, викликаючи порушення внутрішньоутробного розвитку плода, розвивається фетоплацентарна недостатність та внутрішньоутробна затримка росту плода (до 25%). Надлишок заліза (або гемохроматоз) призводить до більш катастрофічних наслідків: він провокує появу вільних радикалів, які активно взаємодіють із клітинами, особливо з клітинами таких важливих органів, як печінка, серце, підшлункова залоза. В результаті виникають важкі захворювання — рак, цироз печінки, інсулінозалежний діабет, кардіоміопатія, проблеми з щитовидною залозою. Всі ці захворювання є супутниками спадкового гемохроматозу. До сучасних методів ранньої діагностики гіпосидерозу відносяться: визначення у сироватці концентрації заліза, загальної залізозв’язуючої здатності, трансферину, феритину. Визначення заліза дає відомості про рівень транспортуючого заліза у плазмі крові, зв’язаного з трансферином. Великі варіації вмісту заліза у сироватці, можливість його збільшення при некротичних процесах у тканинах, зниження при запальних процесах обмежують діагностичне значення цього показника. Вимірюючи вміст заліза тільки у сироватці, неможливо отримати інформацію про причини порушеного обміну. Для цього необхідно визначати вміст трансфер рину та феритину у крові. 


Не так давно був виявлений гормон, який регулює вміст заліза в організмі. За своїм значенням це відкриття вже прирівнюють до відкриття інсуліну. Дослідження, проведене в Інституті Кошен у Парижі, результати якого опубліковані у квітні минулого року відомим американським журналом «PNAS», може претендувати на Нобелівську премію в галузі медицини. 


Для діагностики залізодефіциту необхідні також додаткові дослідження:

  • визначення рівня заліза у сироватці крові, феритину, насичених та ненасичених трансферинів, загальної залізозв’язуючої здатності та ненасичених трансферинів;
  • аспіраційна біопсія кісткового мозку не є обов’язковим дослідженням для діагностики залізодефіцитної анемії і проводиться лише за особливими показаннями. 

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА ПОКАЗАННЯ. ПРОФІЛАКТИКА. ЛІКУВАННЯ

  • Ліквідація причини, яка викликає дефіцит заліза. 
  • Дієта з високим вмістом заліза (м’ясо, печінка та ін.). 
  • Тривале вживання препаратів заліза (4–6 місяців).
  • Парентеральні препарати заліза (за показаннями). 
  • Переливання еритроцитарної маси при важкій анемії.
  • Профілактичне вживання препаратів заліза у групах підвищеного ризику. 

В12-ДЕФІЦИТНА АНЕМІЯ. ДІАГНОСТИКА

Для діагностики В12-дефіцитної анемії необхідне проведення додаткових досліджень:

  • визначення рівня вітаміну В12 у крові; 
  • аспіраційна біопсія кісткового мозку (при відсутності визначення вітаміну В12 у крові, або при відсутності відповіді на лікування протягом 5-8 днів. 


Основні принципи профілактики та лікування

  • Дієтичне харчування. 
  • Замісна терапія препаратами вітаміну В12. 

**Фолієводефіцитна анемія. Діагностика


Для діагностики фолієводефіцитної анемії необхідне проведення додаткових досліджень, таких як визначення рівня фолієвої кислоти у сироватці та еритроцитах. Профілактика та лікування включає профілактичне призначення фолієвої кислоти вагітним, хворим, які приймають протисудомні препарати та деякі інші медикаменти.

НАБУТА ГЕМОЛІТИЧНА АНЕМІЯ

Для діагностики набутої гемолітичної анемії необхідне проведення додаткових досліджень: 

  • Визначення вмісту вільного і зв’язаного білірубіну у сироватці крові та сечі.
  • Визначення осмотичної стійкості еритроцитів. 
  • Проведення прямої проби Кумбса. 

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

  • Глюкокортикостероїди. 
  • Спленектомія (видалення селезінки). 
  • Імунодепресанти.
  • Антилімфоцитарний глобулін.
  • Плазмаферез.


Як правило, вказані методи лікування набутої гемолітичної анемії використовуються послідовно. Плазмаферез є додатковим методом і може доповнювати будь-яке медикаментозне чи хірургічне лікування. При важких формах захворювання, коли не допомагають вище перелічені методи лікування, може бути проведена високодозова імуносупресивна терапія із наступним використанням колонієстимулюючих факторів і/або кровотворних стовбурових клітин. 

ФЕРИТИН

Феритин — це розчинний у воді комплекс гідроокису заліза з білком апоферитином. Він знаходиться у клітинах печінки, селезінки, кісткового мозку і в ретикулоцитах. У невеликих кількостях феритин присутній у сироватці крові, де він виконує функцію транспорту заліза від ретикулоцитів до паренхіматозних клітин печінки. Феритин є основним білком людини, який депонує залізо. Він містить 20% загальної кількості заліза в організмі. Низькі значення феритину — це перший показник зменшення запасів заліза. Визначення феритину у сироватці крові використовується для діагностики та моніторингу дефіциту або надлишку заліза, диференційованої діагностики анемій, спостереження за розвитком пухлин. Визначення феритину може давати псевдопозитивні результати при запаленнях, пухлинах, патології печінки, коли його вміст може підвищуватися. Використання визначення феритину в діагностиці та моніторуванні онкозахворювань базується на тому, що в окремих органах і тканинах із новоутвореннями (гострі мієло- і лімфобластні лейкози, лімфогранулематоз, пухлини печінки) порушується депонування заліза, що призводить до збільшення феритину у сироватці, а також посиленого виходу із клітин при їх загибелі. Проте найбільше значення феритин має при діагностиці порушень метаболізму заліза. Визначення феритину рекомендується для груп ризику, таких як донори крові, вагітні жінки, пацієнти на гемодіалізі та новонароджені.


Запишіться на консультація лікаря-гематолога за номером:

(044) 521 30 03