Упс!
Сторінка не підтримує цей браузер. Відкрийте її в сучасному браузері, наприклад , чи .
Хвороба Паркінсона – це захворювання нервової системи, яке призводить до порушення контролю над рухами в результаті руйнування клітин, що виробляють нейромедіатор дофамін. Хвороба була названа на честь Джеймса Паркінсона, британського лікаря, автора «Есе про тремтячий параліч». В 1817 році він описав симптоми захворювання, в тому числі, тремтіння кінцівок (тремор).
Медицині досі невідомо, як зупинити розвиток і прогресування хвороби Паркінсона. Але існує достатньо методів, які полегшують стан пацієнта і покращують якість життя. Захворювання зустрічається переважно у людей похилого віку. Близько 1% осіб старше 60 років мають хворобу Паркінсона.
Інколи хворіють і молоді. Відомому боксеру Мохаммеду Алі діагноз був поставлений у віці 42 років. Актор Майкл Джей Фокс (відомий завдяки ролі Марті Макфлая в трилогії «Назад в майбутнє») почав страждати на хворобу Паркінсона в 30 років.
В стовбурі головного мозку знаходиться чорна субстанція, яка регулює і координує тонус м’язів, швидкість рухів. Коли в чорній субстанції гинуть нейрони, які виробляють дофамін, виникає хвороба Паркінсона. Причини захворювання до кінця не вивчені.
У кожної людини з віком нейрони, які виробляють дофамін, поступово відмирають. Але вчені не знають, чому у пацієнтів з хворобою Паркінсона цей процес значно пришвидшується.
Близько 10% випадків хвороби Паркінсона зумовлені генетичними змінами, частіше у пацієнтів з раннім початком хвороби. Причинами розвитку захворювання також вважаються екологічні фактори (вплив пестицидів і гербіцидів), енцефаліти і черепно-мозкові травми.
Розвиток хвороби Паркінсона відбувається повільно і поступово. Пацієнт може жити довгі роки, не здогадуючись про своє захворювання. Початок хвороби Паркінсона помітити важко. Перші ознаки хвороби Паркінсона виникають тоді, коли гине більше 60% нейронів, які виділяють дофамін. На ранніх стадіях клітинам, що залишилися, вдається компенсувати нестачу цього нейромедіатора.
Багато пацієнтів задовго до появи рухових порушень відчувають симптоми, які не пов’язують з хворобою Паркінсона. Це закрепи, підвищена сонливість в денний час, забудькуватість, зниження нюху, надлишкове виділення слини, порушення поведінки в фазі швидкого сну (родичі, що сплять поруч, відмічають, що пацієнт часто б’ється уві сні руками і ногами).
З часом пацієнт або його близькі люди звертають увагу на деяку незграбність, уповільненість при виконанні рухів в одній з рук (наприклад, при одяганні, приготуванні їжі і т.п.); на те, що голос став тихшим, міміка менш виразною; на повільність мислення, зниження здатності отримувати задоволення (від хорошого фільму, їжі, покупок і т.п.); на сексуальні порушення.
Стає помітним тремтіння (тремор) в кисті або в пальцях однієї руки в стані спокою (наприклад, коли людина сидить). Здається, що вона перекатує між великим і вказівним пальцями невидиму кульку. Коли руки зайняті діяльністю, тремтіння зникає або значно зменшується. З часом тремор виникає в протилежній кисті, може виникати в стопах, в нижній щелепі і навіть по всьому тілу.
Існує 4 основні ознаки хвороби Паркінсона: тремор (тремтіння) спокою, ригідність (м’язова скутість), брадикінезія (уповільненість рухів) і постуральна нестійкість (порушення здатності тримати рівновагу в тій чи іншій позі або при зміні пози). Для постановки клінічного діагнозу хвороби Паркінсона необхідна наявність 2 ознак з перших трьох вищеперерахованих.
Четверта основна ознака (постуральна нестійкість) виникає на більш пізніх етапах хвороби (зазвичай через 8 і більше років). З прогресуванням хвороби Паркінсона можлива втрата здатності самостійно пересуватися.
При наявності типових для хвороби Паркінсона симптомів, діагностика обмежується оглядом пацієнта лікарем-неврологом (пацієнта просять виконати різні рухи, щоб перевірити їхню швидкість, наявність скутості м’язів, тремор, оцінити рівновагу і ряд інших даних) і проведенням лікарського леводопа-тесту. Всі інші дослідження (МРТ, УЗД судин головного мозку, лабораторні аналізи і т.д.) проводяться тільки для того, щоб виключити інші патології з подібною симптоматикою.
Симптоматична терапія хвороби Паркінсона дозволяє покращити якість життя пацієнта, подовжити період працездатності і самостійності. Основний препарат для лікування захворювання – леводопа, біологічний попередник дофаміну. Чому в медицині не використовується для лікування хвороби Паркінсона безпосередньо дофамін? Він не може проникнути скрізь гемато-енцефалічний бар’єр (фізіологічний бар’єр між кровоносною системою і центральною нервовою системою).
Леводопа вважається «золотим стандартом» терапії хвороби Паркінсона. Крім того, зменшення симптоматики на фоні прийому препарату є одним з критеріїв, які підтверджують діагноз. Завдяки леводопі, тривалість життя пацієнтів збільшилась і в наш час зрівнялася з середньою по популяції.
Леводопа позбавляє від рухових порушень. Однак, з часом потрібна все більша доза препарату для досягнення бажаного ефекту, але це підвищує ймовірність виникнення побічних ефектів леводопа-терапії. Тому пацієнтам молодше 60-70 років леводопу призначають тільки на пізніх стадіях захворювання. Для лікування використовуються інші препарати. Якщо ж пацієнт старше 70 років – леводопу призначають незалежно від стадії.
Правильно підібрана доза препарату знімає тремор і ригідність м’язів. Але через декілька років прийому, тривалість дії і ефективність таблеток значно погіршується. Виникає необхідність забезпечити постійне постачання препарату в організм. Для цього використовуються різні способи. Пацієнтам у важкій стадії хвороби може допомогти помпа, яка подає леводопу безпосередньо в дванадцятипалу кишку.
Якщо хвороба Паркінсона не піддається консервативному лікуванню, використовуються хірургічні методи. Вони включають в себе деструктивні операції і стимуляцію глибинних мозкових структур. В першому випадку хірург руйнує певні ділянки мозку, що призводить до зниження тремору і брадикінезії.
У другому випадку в головний мозок вводяться тонкі електори, приєднані до нейростимулятора, який імплантується під шкіру в області грудей. Пристрій посилає невеликі електричні імпульси в структури головного мозку, що відповідають за контроль над рухами тіла.
Якщо ви помітили за собою або своїми рідними симптоми хвороби Паркінсона: тремор, уповільнені рухи, напруженість м’язів, порушення ходи, запишіться на прийом до лікаря-невролога Універслаьної клініки «Оберіг» за телефоном:
Своєчасне і правильне лікування поверне вам повноцінне життя!
