Грижі живота

На нинішньому етапі розвитку хірургічної науки, незважаючи на те, що наявність грижі живота є показанням до оперативного лікування, єдиної методики лікування не існує. Існує декілька рівнозначних за ефективністю методик операцій, і хірург, як «кравець» підбирає для пацієнта ту методику, яка найбільш підходить формі захворювання і стану тканин пацієнта.

Найбільш часто зустрічаються грижі пахової області (пахові і стегнові) і вентральні (пупкові, білої лінії живота, післяопераційні).

В даний час для пластики більшості гриж використовують протезні матеріали синтетичного виробництва. Застосування біологічних матеріалів (тверда мозкова оболонка, дермальний клапоть, свинячий колаген) незважаючи на багатообіцяючі теоретичні переваги, показало гірші віддалені результати і, в даний час, не може вважатися прийнятним для широкого застосування. З різноманіття синтетичних матеріалів в нашій країні найбільш часто застосовують нерозсмоктувані сітки з поліпропілену і спіненого політетрафторетилену (еПТФЕ) і комбіновані (частково розсмоктуються) сітки з поліпропілену і монокрилу або вікрилу. Перевагою комбінованої сітки є те, що приблизно 50% волокон, з яких вона сплетена, розсмоктуються протягом декількох місяців і в організмі залишається менша кількість чужорідного матеріалу. Враховуючи те, що сітку з пролену не можна поміщати в контакт з органами черевної порожнини, були розроблені композитні сітки, що складаються з двох або більше компонентів, одна сторона з яких виконана із такого складу, що може бути поміщений в живіт.

При пахових грижах в даний час використовують дві основні групи методик - відкриті та лапароскопічні операції. До відкритих методик відносять операції без застосування протезних матеріалів: операція по Бассин і по Шолдайсу, і операції з використанням різного роду протезних матеріалів: операція Ліхтенштейна та інші, рідші методики. Кожна операція має свої недоліки і переваги, пацієнт перед втручанням повинен бути поінформований про особливості майбутньої пластики грижі, а лікар чітко усвідомлювати необхідність використання тієї чи іншої техніки. При пахових грижах безсумнівну перевагу мають лапароскопічні технології пластики. Вони менш травматичні, операцію виконують через три невеликих проколи черевної стінки, вона супроводжується мінімальним больовим синдромом, терміни повернення пацієнта до нормального життя та роботи незначні. Незважаючи на те, що після лапароскопічної герніопластики ми рекомендуємо утриматися від повного робочого графіка протягом тижня людям з офісним типом діяльності і протягом двох тижнів людям з фізичною працею, багато пацієнтів відчувають себе настільки добре, що приступають до роботи раніше рекомендованих термінів. Це безперечна перевага для людей, що займаються бізнесом, у яких кожен день коштує дорого. Косметичні результати лапароскопічних пластик при пахових грижах також значно кращі, ніж при відкритих методиках.

Але, найголовніше, не зменшення травми і кращий косметичний результат, а сама техніка пластики, при якій закриваються всі потенційні місця виходу гриж пахової області: прямий, косий та стегновий. Лапароскопічні пластики більш надійні, кількість рецидивів при них мінімальна.

Лапароскопічні втручання при пахових грижах виконують за допомогою двох основних технологій: трансабдомінальна преперитоніальна пластика (Тарру) і тотальна екстраперітонеальна пластика (ТЕР). Різниця між ними і їх особливості відомі фахівцям, пацієнт може обговорити з лікарем кращий для нього варіант.

Виникає питання: якщо лапароскопічні операції при пахових грижах мають таку перевагу, чому їх не виконують повсюдно? Це пов'язано з кількома причинами: насамперед вартість таких операцій вища, ніж відкритих, для них необхідне спеціальне обладнання та інструменти. Лапароскопічні герніопластики виконують тільки під наркозом, у той час як відкриті операції можна виконувати і під місцевою анестезією. Ці операції відносяться до лапароскопічних втручань просунутого рівня, для їх виконання потрібен досвід у лапароскопії, висока кваліфікація хірурга. Існують також грижі, які краще оперувати відкрито, у зв'язку з їх анатомічними особливостями або особливостями загального стану здоров'я пацієнта. Крім того будь-яка операція, в тому числі і лапароскопічна може супроводжуватися ускладненнями, такими як рецидив грижі, больовий післяопераційний синдром, пошкодження судин і структур сім'яного канатика. Незважаючи на те, що ризик цих ускладнень мінімальний (менше 1%, а тяжких ускладнень менше ніж 1 на 1000), все одно він існує.

Відкриті операції при пахових грижах виконуються багато років і методики їх добре відпрацьовані, малоефективні методики в більшості сучасних клінік в минулому. Стандартною відкритою операцією при пахової грижі в даний час є герніопластка з сітчастим трансплантатом за методикою Ліхтенштейну. В руках автора методики кількість рецидивів становила менше 1%, хоча середня кількість рецидивів за даними світової статистики близько 2,5%. Ця операція добре переноситься, її можна виконати при будь-якому типі і розмірі пахових гриж, а також при повторних операціях з приводу рецидивів.

Незважаючи на те, що більшість хірургів в світі зараз виконують пластику пахової грижі з сіткою, тим не менше, залишається місце і для операцій з використанням своїх тканин. Найбільш поширеною і прийнятною методикою є пластика грижі по Бассин в модифікації Шолдайса. Ця методика, при дотриманні всіх умов виконання (а головне з них - це стан тканин, якими вона виконується - поперечної фасції) забезпечує відмінні результати, рецидиви при її виконанні менше 4%. Перевагою даної методики є те, що в організмі пацієнта не залишається чужорідного пластичного матеріалу в безпосередньому контакті з сем’яним канатиком. Ця методика краща для чоловіків дітородного віку.

У кожному разі вибір виду герніопластики при паховій грижі здійснюють лікар і хворий, з урахуванням особливостей грижі, наявності її ускладнень, особливостей загального стану хворого, соціальних особливостей (рід занять, фізичні навантаження) і побажань пацієнта. Не існує «єдино правильної» методики, в герніології на сучасному етапі її розвитку. Пацієнт і хірург повинні обговорити переваги і недоліки кожної з них і вибрати найбільш підходящу для нього.

Вентральні грижі живота (пупкові, білої лінії живота, спігеллієвої лінії і післяопераційні) також можливо оперувати як відкрито, так і лапароскопічно. Однак, на відміну від пахових гриж, переваги лапароскопічної пластики тут не такі очевидні.

Більшість вентральних гриж оперують з використанням пластичних матеріалів. Згідно з міжнародними стандартами пластика вентральних гриж власними тканинами можлива тільки при розмірі грижових воріт до 3 см за наявності умов адекватної пластики. Як правило, це невеликі пупкові грижі або грижі білої лінії живота.

Пластика вентральних гриж великих розмірів власними тканинами, без використання пластичних матеріалів, більше не виконується повсюдно у світі, оскільки супроводжується більш ніж 50% рецидивів. Гарною альтернативою є одні із способів пластики з сітчастим трансплантатом.

Лапароскопічна пластика показана при розмірі грижових воріт до 10 см, особливо її переваги помітні при одночасній наявності декількох дрібних гриж. При такій пластиці операцію виконують через 3 або 4 проколи в бічній стінці живота, спеціальну сітку (більш дорогу, ніж при відкритій пластиці) закріплюють у животі, закриваючи грижовий дефект. Сітку фіксують спеціальними швами і / або дужками (Такер). При лапароскопічній пластиці больовий синдром значно менший, ніж при відкритій, термін повернення до повсякденної діяльності також значно менший. Відкрита пластика полягає в усуненні грижі і зміцненні черевної стінки пластичним матеріалом. Тут важливий вибір оптимального способу розміщення трансплантата, його виду і розміру.

Питання оптимального способу пластики для кожного конкретного хворого обговорюються до операції, і вибір методу хірург здійснює з урахуванням особливостей грижі, стану пацієнта, супутніх захворювань. При великих і гігантських грижах може знадобитися спеціальна підготовка пацієнта до операції, яка може зайняти кілька тижнів.

В Універсальній клініці «Оберіг» виконуються всі сучасні види пластик при вентральних грижах: лапароскопічна інтраперитоніальна пластика (IPOM), відкриті пластики по методу Мейо, «шаблею», «інлей», методики з сепарацією компонентів черевної стінки.

Ви можете звернутися за консультацією до хірурга Миколи Андрійовича Менделя, к.м.н., доцента, члена Європейської асоціації ендоскопічних хірургів, що має більше ніж 20 річний досвід хірургічних операцій при грижах живота. Записатися на прийом Ви можете за номером телефону:

(044) 521 30 03