Упс!
Сторінка не підтримує цей браузер. Відкрийте її в сучасному браузері, наприклад , чи .
Діарея – це неоформлений, рідкий стілець більше трьох разів на добу або частіше, ніж звично для даної людини (пронос). При цьому об'єм стільця перевищує фізіологічну норму – близько 200 г. Діарея може супроводжуватися спазматичними болями в животі, екстреними позивами і анальним нетриманням.
У здорової людини після проходження води і їжі по тонкій кишці утворюється 1-2 л напіврідкої маси. В товстій кишці всмоктуються вода, електроліти, і формується кал. Пронос виникає через посилену перистальтику або неправильне всмоктування води, частіше за все, на фоні захворювань шлунково-кишкового тракту.
Крім того, діарея може бути пов’язана зі стресом, прийомом деяких лікарських препаратів, фізичним перенавантаженням, зміною клімату і харчових умов (так звана діарея мандрівників).
Діарея – не хвороба, а симптом. Але вона може бути небезпечна сама по собі. Діарея приводить до зневоднення (дегідратації організму). Разом з рідким стільцем і блювотою активно виводиться вода і електроліти (натрій, хлор, калій і бікарбонат). Якщо втрати не відшкодовуються – розвивається дегідратація, яка загрожує життю.
Виділяють два види діареї. Гостра діарея триває декілька днів і зазвичай викликається бактеріальною, вірусною або паразитичною інфекцією. Один із розповсюджених збудників – ротавірус (кишковий грип). Також гостра діарея може бути пов’язана з прийомом антибіотиків.
Хронічна діарея зберігається довше трьох тижнів. По різним оцінкам, вона зустрічається у 7-14% дорослого населення Землі. Діарея може значно знижувати якість життя і загальний стан здоров’я.
Причини тривалої діареї – це, переважно, такі захворювання кишківника, як виразковий коліт, хвороба Крона або синдром подразненого кишківника (СПК). Хронічна діарея також може бути викликана порушенням в роботі шлунку, підшлункової залози і печінки.
Вона може бути пов’язана з непереносимістю лактози і целіакією (пошкодженням ворсинок тонкої кишки харчовими продуктами, які містять глютен). Хронічну діарею також викликає синдром надмірного бактеріального росту, при якому спостерігається підвищене заселення тонкої кишки фекальною мікрофлорою.
Хронічна діарея може мати ендокринні причини (цукровий діабет, тиреотоксикоз) і судинні причини (ішемія тонкого кишківника, васкуліти).
Симптоми, які супроводжують діарею, в деяких випадках дозволяють зробити припущення про її причину, особливо при кишкових інфекціях. Але для точного визначення збудника необхідна лабораторна діагностика.
Важкість діареї може бути різною. При легкому перебігу людина декілька разів спорожнює кишківник, але при цьому загалом почувається нормально. У важких випадках акти дефекації відбуваються кожні 20-30 хвилин, і втрачається велика кількість рідини і електролітів. Пронос може супроводжуватися блювотою, підвищення температури, болями і спазмами в животі.
Оскільки хронічна діарея викликається великою кількістю захворювань, проводяться додаткові дослідження з метою оцінити стан печінки, підшлункової та щитоподібної залози. Золотий стандарт діагностики захворювання кишківника, які супроводжуються діареєю, – колоноскопія. Для визначення лактозної непереносимості і синдрому надмірного бактеріального росту в тонкій кишці використовуються спеціальні дихальні і лабораторні тести.
Також в формуванні стільця провідну роль грає мікробіота кишківника, порушення якої можна встановити за допомогою збору анамнезу захворювання і якісної лабораторної діагностики.
Основним біомаркером, який дозволяє виключити запальні захворювання кишківника, є фекальний Кальпротектин. А для постановки діагнозу «Антибіотикасоційована діарея, Псевдомембранозний коліт» допоможе тест на Clostridium difficile.
Найбільшу небезпеку при гострій діареї створює зневоднення організму, тому лікування повинно обов’язково включати відновлення водного і електролітного балансу. З цією метою може бути використане пиття у великій кількості (негазована мінеральна вода, компот і т.д.) або спеціальні розчини сольових регідратантів. Якщо пацієнт не може пити, регідратанти вводяться внутрішньовенно.
В більшості випадків гостра діарея проходить самостійно протягом 48 годин. Антибіотики призначаються рідко, тільки за строгими показаннями. Неправильне використання антибіотиків може посилити діарею і викликати ускладнення.
Збудники гострою діареї можуть передаватися від людини до людини, тому пацієнт і його родичі повинні ретельно мити руки, щоб уникнути розповсюдження інфекції. Хворий залишається заразним до тієї пори, доки не пройде пронос.
Антидіарейні препарати не рекомендують приймати при наявності крові в стільці і високої температури.
Лікування хронічної діареї базується на лікуванні основного захворювання, яке її викликало. У випадку пацієнтів з виразковим колітом і хворобою Крона необхідна тривала терапія і постійне спостереження.
А у людей з непереносимістю лактози достатньо виключити вживання молочних продуктів, при целіакії – дотримуватися безглютенової дієти. Підходи до лікування залежать від причини діареї, тому потрібен комплексний індивідуалізований підхід в діагностиці і лікуванні кожного пацієнта.
Якщо вас турбує діарея, особливо хронічна, записуйтесь на прийом до спеціалістів Гастроцентру Універсальної клініки «Оберіг» за номером:
Правильна діагностика дозволить визначити причину діареї, а, значить, призначити ефективне лікування!
