3 липня 2020
Історія променевої терапії розпочалася в 1895 році з відкриття рентгенівського випромінювання. Уже за кілька місяців рентгенівське випромінювання використовувалося в медичній діагностиці, а за три роки – в терапії. За допомогою рентгенівського випромінювання переважно лікували новоутворення шкіри.
У 1902 році Марія та П’єр Кюрі, обробивши декілька тон уранової руди, виділили новий радіоактивний елемент – радій. Це відкриття також привернуло увагу медиків. Солі радію в платинових трубках вводили в порожнини тіла або безпосередньо в пухлини через розрізи. Популярним методом лікування було використання радону – радіоактивного газу, який утворюється при розпаді радію.
У той час радіація вважалася нешкідливою навіть у високих дозах. Лікарі оцінювали потужність рентгенівських апаратів та потрібну дозу, підставляючи руки під промені до появи почервоніння. Радій додавали в солі для ванни, креми та зубну пасту. Продавалися спеціальні прилади для насичення питної води радоном.
Першою відомою жертвою цієї моди став один американський бізнес-магнат. На його думку, радонова вода додавала йому енергії. У 1932 році він загинув від онкологічного захворювання. Цей та інші випадки показали, що радіація може не тільки лікувати рак, але і викликати його.
На початку століття рентгенівські апарати могли побороти лише поверхневі пухлини. Щоб проникнути всередину тіла, потрібні були потужніші промені. Перший апарат, на якому можна було проводити таке лікування, був створений в лондонському Госпіталі Святого Варфоломія. Важив він 10 т, а довжина рентгенівської трубки складала 9,25 м!
Коли стало можливим виробництво штучних радіоізотопів, для променевої терапії почали використовувати кобальт-60. Гамма-установки з кобальтом-60 були відносно дешевими та простими у роботі. Але в 1980-х роках її змінили лінійні прискорювачі, які дозволяли більш прицільно опромінювати пухлини та не створювали радіоактивні відходи.
Перший лінійний прискорювач запрацював в 1953 році в лондонському Госпіталі Хаммерсміт. За три роки в світі вже було семеро апаратів. У США лінійний прискорювач в Стенфордському університеті використали для лікування 2-річного хлопчика в 1956 році. Він мав пухлини в очах. Одне око йому довелося видалити, але інше – врятувала променева терапія.
Після відкриття комп’ютерної томографії в 1971 році можливим стало тривимірне планування опромінення. Наразі лінійні прискорювачі налаштовуються таким чином, щоб подати потрібну дозу на пухлину, а здорові тканини зберегти неушкодженими.
У нашій клініці використовується найсучасніший лінійний прискорювач TrueBeam STx, створений американською компанією Varian. Він дозволяє лікарям досягати «мішені» з важкодоступною локалізацією, лікувати пухлини складної форми, мінімізувати чи зовсім уникати ураження здорових органів.
Завдяки цьому прискорювачу, а також точному діагностичному обладнанню ми підбираємо план лікування персонально для кожного пацієнта, враховуємо його або її індивідуальні особливості при створенні форми пучка опромінення та розрахунку дози.
