4 червня 2021
Інфекційні хвороби викликаються збудниками, які передаються від заражених людей здоровим. Лише кілька століть тому цей очевидний факт був зухвалою гіпотезою. Тоді вважалося, що хвороби спричиняють міазми – отруйні випари, гази, що утворюються від гниття.
Коли на початку XVII століття у Європі почали використовувати перші мікроскопи, вчені зрозуміли, що навколишній світ наповнений маленькими створіннями, які не можна побачити неозброєним оком. Але звідки вони беруться? У той час панувала теорія самозародження. Вчені були переконані, що живі організми виникають з неживої матерії.
Теорія самозародження була спростована в 1862 році мікробіологом Луї Пастером. Він провів експерименти зі стерильним поживним розчином у колбах з S-подібними горлечками. Мікроорганізми осідали на вигинах горлечок – і в колбі не утворювалася пліснява. Але після того, як горлечко відламували, вона починала рости на поживному розчині.
Німецький мікробіолог Роберт Кох, запеклий конкурент Пастера, в 1876 році першим довів зв'язок між захворюванням і мікробами. Він досліджував сибірку – хворобу, поширену серед овець і великої рогатої худоби. Кох розробив особливий метод культивування збудника. Він вирощував мікроби в краплях, що висіли на нижньому боці предметного скельця. У якості поживного середовища використовував прозору желеподібну тканину коров’ячих очей.
У 1880 році вчений сформулював критерії, які доводять, що мікроб є збудником певного захворювання. Згодом їх назвали постулатами Коха, і вони досі не втратили своєї актуальності. У 1882 році Кох відкрив збудника туберкульозу, а за два роки – холери. У 1905 році він отримав Нобелівську премію за дослідження туберкульозу. Теорія міазмів повністю відійшла в минуле.
Хочете дізнатися більше про історію медицини? Читайте наші дописи у фейсбуці за хештегом #оберіг_історія або на нашому сайті.
