Парапроктит

Парапроктит
Парапроктит Парапроктит?

Парапроктит: сутність захворювання й основні причини розвитку

Парапроктит — це гостре або хронічне гнійне запалення клітковини, що оточує пряму кишку. Воно належить до найпоширеніших проктологічних патологій, які потребують невідкладної медичної допомоги. Захворювання виникає внаслідок проникнення інфекції у тканини через крипти прямої кишки, мікротріщини слизової або запалені анальні залози.

Найчастіше збудниками парапроктиту є кишкова паличка, стафілококи, стрептококи й анаеробна флора. Запальний процес швидко поширюється у навколишні тканини, спричиняючи утворення абсцесу. Без своєчасного втручання гній може прорватися у просвіт кишки або сусідні органи, що створює небезпеку для життя пацієнта.

Ризик розвитку парапроктиту підвищується за наявності хронічних запальних процесів у кишківнику, геморою, цукрового діабету, імунодефіцитних станів і тривалих закрепів. Порушення гігієни анальної ділянки й механічні травми слизової також сприяють проникненню інфекції в параректальну клітковину.

Симптоми парапроктиту: як розпізнати небезпечний стан?

Парапроктит проявляється раптово, з різким погіршенням самопочуття. Пацієнти часто сприймають початкові симптоми як звичайне запалення чи подразнення, що призводить до пізнього звернення по допомогу.

До основних симптомів парапроктиту належать:

  • інтенсивний біль у ділянці прямої кишки, який посилюється при дефекації або сидінні;
  • підвищення температури тіла до 38-39 °C, озноб, загальна слабкість, відчуття розбитості;
  • почервоніння й набряк тканин навколо ануса, іноді — утворення щільного болючого інфільтрату;
  • порушення сечовипускання й дефекації через виражений набряк;
  • виділення гною або сукровиці у разі прориву абсцесу в просвіт кишки.

Хронічний парапроктит може тривалий час перебігати з менш вираженою симптоматикою, коли на місці попереднього абсцесу формується нориця прямої кишки. Через неї періодично виділяється гній, що викликає подразнення шкіри й постійний дискомфорт. Така форма хвороби потребує хірургічного втручання, оскільки самостійно не загоюється.

Діагностика та лікування парапроктиту

Діагностика базується на даних клінічного огляду проктолога, а також результатах інструментальних і лабораторних досліджень. Мета обстеження — визначити локалізацію гнійника, ступінь поширення запалення й наявність нориць.

Основні методи діагностики:

  • огляд проктолога з пальцевим дослідженням прямої кишки для виявлення болючих ділянок і флюктуації;
  • ректоскопія або аноскопія, що дає змогу оцінити стан слизової оболонки й місце входу інфекції;
  • УЗД або МРТ органів малого таза для уточнення глибини ураження клітковини;
  • бактеріологічне дослідження гнійного виділення для вибору ефективної антибіотикотерапії.

Єдиним радикальним методом лікування парапроктиту є хірургічне розкриття та дренування абсцесу. Операція проводиться під загальною або спінальною анестезією, після чого встановлюється дренаж для відтоку гною. Паралельно призначається комплексна медикаментозна терапія, яка включає:

  • антибактеріальні препарати з урахуванням чутливості збудника;
  • протизапальні й знеболювальні засоби для зменшення болю та інтоксикації;
  • імуномодулювальні препарати для підвищення опірності організму.

Своєчасне лікування парапроктиту запобігає формуванню нориць і переходу захворювання у хронічну форму.

Ускладнення й профілактика парапроктиту

Відсутність лікування парапроктиту або несвоєчасне звернення до лікаря може призвести до тяжких наслідків. Гнійне запалення здатне поширюватись у глибокі шари клітковини, викликати утворення множинних абсцесів, перитоніту чи сепсису. У хронічному перебігу формуються нориці, які значно знижують якість життя пацієнта.

Основні профілактичні заходи включають:

  • своєчасне лікування анальних тріщин, геморою й проктитів, які можуть стати джерелом інфекції;
  • дотримання гігієни аноректальної ділянки після кожної дефекації;
  • збалансоване харчування, що запобігає закрепам і надмірному тиску під час випорожнення;
  • підтримання нормальної маси тіла й регулярна фізична активність для покращення кровопостачання органів таза;
  • відмова від самолікування, особливо при появі болю, набряку чи виділень із ділянки ануса.

У клініці ОБЕРІГ працює команда досвідчених проктологів, які проводять точну діагностику і підбирають оптимальну схему терапії. Звернення до фахівців на ранньому етапі гарантує повне відновлення без ризику рецидивів.

Запис на консультацію