Сальпінгіт – це запалення однієї або обох маткових (фаллопієвих) труб. Сальпінгіт виникає внаслідок розповсюдження інфекції на маткові труби з піхви, цервікального каналу і матки, а також інших довколишніх органів. Причиною сальпінгіту можуть бути захворювання, які передаються статевим шляхом, – хламідіоз та гонорея. Також запалення маткових труб буває наслідком порушення неспецифічної мікрофлори, яка в нормі присутня в організмі і на завдає шкоди (стрептококи, кишкова паличка та ін.)
У здорової жінки порожнина матки і фаллопієві труби стерильні. Мікроорганізми в нормі не можуть проникнути крізь слизову пробку в цервікальному каналі. Цей захист може бути ослаблений під час менструації, при запальних захворюваннях інших органів, а також після проведення гінекологічних процедур (аборт, постановка внутрішньоматкової спіралі, біопсія ендометрія, гістероскопія).
Клінічні прояви сальпінгіту дуже різноманітні – від безсимптомного перебігу до сильного болю в животі. Між інтенсивністю симптомів сальпінгіту і важкістю запалення маткових труб прямої залежності немає. Досить часто у жінок, які перехворіли хламідіозом в безсимптомній формі, спостерігається сильне пошкодження фаллопієвих труб за рахунок утворення множинних злук (спайок).
Крім болів в нижній частині живота, симптоми сальпінгіту можуть включати виділення з неприємним запахом, високу температуру, загальне нездужання, нудоту. В залежності від активності запального процесу розрізняють гострий та хронічний сальпінгіт.
В нормі по фаллопієвих трубах, довжина яких складає близько 10-12 см, запліднена яйцеклітина пересувається з яєчника в матку. Сальпінгіт може привести до непрохідності маткових труб, і, відповідно, безпліддя або позаматкової (трубної) вагітності. Для діагностики сальпінгіту проводиться гінекологічний огляд, УЗД органів малого тазу, мікроскопічне та мікробіологічне дослідження, ПЦР урогенітальних виділень.
Лікар може рекомендувати госпіталізацію при сальпінгіті, якщо симптоми захворювання сильно виражені (лихоманка, нудота, слабкість), виникли ускладнення, жінка вагітна і т.д. В більшості випадків проводиться амбулаторне лікування сальпінгіту – в домашніх умовах. Пацієнтці призначається протизапальна і антибактеріальна терапія. Додатково після курсу основного лікування можуть бути призначені фізіопроцедури (магнітотерапія, електрофорез, ультразвук) з метою профілактики повторної появи симптомів захворювання і ускладнень.
Ускладнення сальпінгіту включають тубооваріальний абсцес, піосальпінкс, гідросальпінкс. Довготривалими наслідками перенесеного сальпінгіту можуть бути хронічний тазовий біль, трубне безпліддя і позаматкова вагітність.
Найбільш небезпечне ускладнення сальпінгіту – це тубооваріальний абсцес, утворення порожнини з великою кількістю гною. Тубооваріальний абсцес може розірватись, і в цьому випадку необхідне невідкладне хірургічне втручання. Піосальпінкс – це накопичення гною в фаллопієвій трубі.
Після перенесеного піосальпінкса в трубі може залишитись прозора стерильна рідина (гідросальпінкс). Основне клінічне значення гідросальпінкса пов’язано з його негативним впливом на фертильність. Наявність гідросальпінкса не тільки порушує прохідність труби, але і в два рази зменшує ймовірність імплантації ембріона. Перед ЕКЗ рекомендують провести хірургічне лікування гідросальпінкса з метою попередити можливі ускладнення і позаматкову вагітність.
Після перенесеного сальпінгіту утворюються злуки (спайки). Вони перешкоджають просуванню яйцеклітини від яєчника до матки, внаслідок чого виникає непрохідність маткових труб. В результаті можливе безпліддя або позаматкова вагітність. У деяких жінок, які перенесли сальпінгіт, розвивається хронічний тазовий біль, який також може бути пов'язаний з наявністю спайкового процесу в області малого тазу. Це періодичні тягнучі болі, які можуть посилюватися під час статевого акту або фізичної активності.
Якщо у вас виникли болі в животі, підвищення температури та інші ознаки сальпінгіту, негайно запишіться на прийом до лікаря-гінеколога. Телефонуйте за номером:
(044) 521 30 03