9 жовтня 2014
Метою дослідження стало проведення аналізу ефективності діагностики хронічного гастриту з його проявами – атрофією, метаплазією та дисплазією слизової оболонки шлунка (СОШ) за рахунок впровадження методів підсилення ендоскопічного зображення.
Було обстежено 342 пацієнта, яким на базі відділення ендоскопії і малоінвазивної хірургії медичного центру “Універсальна клініка “Оберіг” була проведена діагностика змін СОШ шляхом виконання ендоскопічного дослідження верхніх відділів шлунково-кишкового тракту. В залежності від методу ендоскопічного дослідження пацієнти були розділені на дві групи. В першій групі 72 пацієнтам виконали рутинну фіброезофагогастродуоденоскопію (ФЕГДС) за допомогою фіброгастроскопу Olympus GIF-E20; в другій групі 270 пацієнтам була виконана відеоезофагогастродуоденоскопія (ВЕГДС) з високою роздільною здатністю, високим збільшенням, вузькосмуговою візуалізацією з хромоендоскопією і політопною прецизійною біопсією. ВЕГДС виконували за допомогою відеокомплексу Olympus EVIS EXERA II (відеоезофагогастродуоденоскопи Olympus Q-180 з функціями високої роздільної здатності і вузькосмуговою візуалізацією, Olympus Q-160Z з функціями високої роздільної здатності, високого збільшення (до х115), вузькосмугової візуалізації).
В результаті порівняльної оцінки діагностичної ефективності рутинної ФЕГДС і ВЕГДС з високою роздільною здатністю, в режимах вузькосмугової візуалізації і високого збільшення (х115) для діагностики змін СОШ було встановлено, що ВЕГДС на відміну від ФЕГДС властива достовірно вища чутливість і діагностична ефективність. Метод ВЕГДС може бути рекомендований для діагностики змін слизової оболонки шлунка на ранній стадії, навіть у пацієнтів без клінічних скарг, що дає можливість розглядати описаний метод як перспективний з метою скринінгу у групах ризику.
Автор(ка) статті
Лікар-ендоскопіст, кандидат медичних наук, керівник напряму ендоскопії та малоінвазивної хірургії, 29 років медичного стажу
