Стенокардія

Що таке стенокардія і чому вона виникає?

Стенокардія — це форма ішемічної хвороби серця, яка проявляється короткочасними нападами болю за грудиною через недостатнє кровопостачання міокарда. У нормі серцевий м’яз постійно отримує необхідну кількість кисню через коронарні артерії. Але коли їх просвіт звужується через атеросклероз або спазм, кровоплин зменшується, і тканини серця починають відчувати гіпоксію. Результатом стає характерний біль, що свідчить про стенокардію.

Такий біль найчастіше описують як стискання, печіння або відчуття важкості у грудях. Іноді він віддає у ліве плече, руку, нижню щелепу або спину. Напад може тривати від кількох секунд до кількох хвилин і зазвичай минає після зупинки фізичного навантаження або приймання нітрогліцерину.

Стенокардією називають клінічний синдром, що сигналізує про порушення між потребою серця у кисні й можливістю його отримати. Найпоширенішою причиною виступає атеросклеротичне звуження коронарних артерій, але також можливі спазми судин, анемія, тахікардія чи гіпертонічний криз.

Розрізняють стенокардію напруження (виникає під час фізичних або емоційних навантажень) і стенокардію спокою, коли біль з’являється навіть без очевидних причин. Хоча напади можуть минати самостійно, ігнорувати їх небезпечно — без лікування стенокардії ризик інфаркту міокарда різко зростає.

Симптоми та діагностика стенокардії

Перші прояви стенокардії можуть бути незначними: відчуття тиску у грудях після швидкої ходьби, підйому сходами чи сильного хвилювання. Проте поступово напади стають частішими й тривалішими. Важливо вчасно розпізнати ці ознаки, адже вони вказують на нестабільність кровопостачання серця.

Досвідчений лікар-кардіолог проводить діагностику стенокардії, враховуючи анамнез, опис болю і результати інструментальних обстежень. Основна мета діагностики — підтвердити, що біль справді має ішемічне походження, а не викликаний іншими причинами, наприклад, невралгією чи патологією шлунково-кишкового тракту.

Основні методи, які використовують для діагностики стенокардії:

• електрокардіографія (ЕКГ) — дозволяє виявити ішемічні зміни під час нападу або після нього;
• холтерівське моніторування — запис ЕКГ протягом доби допомагає побачити короткі епізоди ішемії, які можуть бути непомітними у звичайному дослідженні;
• ехокардіографія — ультразвукове дослідження серця визначає порушення скорочення міокарда, зміни у стінках шлуночків;
• стрес-тести — проводяться під контролем лікаря, щоб оцінити реакцію серця на фізичне навантаження;
• коронарографія — найточніший метод діагностики стенокардії, який показує звуження судин і їхню локалізацію;
• біохімічні аналізи крові — визначають рівень холестерину, тригліцеридів і ферментів, що відображають стан міокарда.

Після встановлення діагнозу лікар оцінює ступінь ураження, форму хвороби, ризики розвитку ускладнень. Саме на цьому етапі визначається подальша тактика лікування стенокардії — від корекції способу життя до медикаментозної або хірургічної терапії.

Методи лікування стенокардії та профілактика нападів

Перед початком терапії лікар визначає ступінь тяжкості стенокардії, супутні захворювання та індивідуальні особливості пацієнта. Важливим є усунення факторів ризику — підвищеного холестерину, гіпертонії, ожиріння і тютюнопаління.

Основні напрямки лікування:

• медикаментозна терапія — використовуються нітрати для швидкого зняття болю, бета-блокатори, блокатори кальцієвих каналів для зменшення навантаження на серце, антиагреганти для запобігання тромбозам;
• контроль артеріального тиску і рівня холестерину — призначаються препарати, що стабілізують показники та зменшують ризик прогресування атеросклерозу;
• корекція способу життя — відмова від шкідливих звичок, дієта з мінімумом тваринних жирів, помірні фізичні вправи й контроль ваги значно покращують стан;
• психоемоційна стабільність — регулярний відпочинок, нормалізація сну і зменшення стресу допомагають запобігти новим нападам.

Профілактика стенокардії ґрунтується на контролі основних факторів ризику: регулярному вимірюванні тиску, відмові від куріння, збалансованому харчуванні та помірній фізичній активності.