Історія проби Манту

Історія проби Манту почалася з експериментів Роберта Коха – видатного німецького лікаря і мікробіолога. Це був найбільший провал у його житті. Чому?

Наприкінці XIX століття у Європі кожна сьома смерть була викликана туберкульозом. Лікарі вже знали, що це заразна хвороба. Але збудник залишався невідомим. Роберт Кох відкрив Mycobacterium tuberculosis в 1882 році. Цю бактерію ще називають паличкою Коха. Вчений довів, що вона викликає різні форми туберкульозу, які раніше вважалися самостійними захворюваннями.

В 1890 році Кох розпочав пошук ліків від туберкульозу. Він зробив з мікобактерій екстракт, який назвав туберкуліном. Кох помітив, що ін’єкція речовини викликала реакцію у морських свинок, які хворіли на туберкульоз. У здорових тварин її не було. Подібна залежність спостерігалась і серед людей. Пацієнти з активним туберкульозом після уколу скаржились на лихоманку і запалення шкіри.

Кох вирішив, що реакція на туберкулін може вилікувати туберкульоз. В пошуках зцілення до Берліну вирушили незчисленні пацієнти. Проте досить швидко стало зрозуміло, що туберкулін не є ефективним у лікуванні туберкульозу. Кох взяв відпустку і поїхав до Єгипту. Громадськість сприйняла це як втечу. З того часу кар’єра Коха пішла на спад.

Туберкулін залишився у медичній практиці – але в іншій ролі. Австрійський педіатр Клеменс Пірке в 1907 році запропонував проводити шкірні проби з туберкуліном. Наступного року французький лікар Шарль Манту удосконалив його метод. Пірке робив подряпини на шкірі передпліччя, на які капав туберкулін. А Манту вводив речовину всередину шкіри.

Ймовірно, саме з цим пов’язаний міф, що не можна мочити Манту. Проба Пірке у СРСР використовувалася до 70-х років ХХ століття. Оскільки це була нашкірна проба, при купанні туберкулін можна було змити і таким чином змінити реакцію. При пробі Манту туберкулін знаходиться всередині шкіри, тому змити його неможливо. Манту мочити можна! Головне – не терти місце уколу.

Більше про розвиток медицини ви можете дізнатись за посиланням.