Ріта Леві-Монтальчіні

Ріта Леві-Монтальчіні – одна з дванадцяти жінок, які отримали Нобелівську премію з фізіології та медицини. Вона обрала науковий шлях всупереч волі батька. Фашистська влада забороняла їй займатися дослідженнями. Але перешкоди робили жінку тільки наполегливішою. Вона відкрила фактор росту нервів та прожила 103 роки, зберігши свій гострий розум до останніх днів. 

Ріта народилася в Італії в 1909 році в єврейській родині. Батько був категорично проти освіти для дівчат після закінчення школи. Але 20-річна Ріта переконала його дозволити їй вивчати медицину. За вісім місяців напруженої підготовки вона надолужила знання з математики, грецької та латини і вступила до медичної школи Туринського університету. Ріта закінчила університет в 1936 році, але передумала бути лікарем. Вона прагнула займатися наукою та обрала нейробіологію. 

В 1938 році в Італії під керівництвом диктатора Беніто Муссоліні був прийнятий «Закон про захист раси», який заборонив «неарійцям», зокрема, мати академічну кар’єру. Ріта навіть не могла ступити на територію університету. Тому вона обладнала лабораторію у власній спальні. Дослідниця вивчала під мікроскопом розвиток нейронів курячих ембріонів, надихнувшись статтею американського ембріолога Віктора Гамбургера. Жінка використовувала скальпелі, які зробила зі швейних голок, крихітні ножиці офтальмолога та щипці годинникаря. Вона встановила, що загибель нейронів є частиною нормального розвитку нервової системи. 

В 1946 році Віктор Гумбольт, чиїми роботами захоплювалася Ріта, запросив її працювати у свою лабораторію у Вашингтонському університеті. Науковиця погодилася і залишилася в США на наступні три десятиліття. В 1948 році вона відкрила фактор росту нервів – невеликий білок, який підтримує життєдіяльність нейронів. А її колега, біохімік Стенлі Коен виділив цю речовину з пухлини лабораторної миші. Разом вони отримали Нобелівську премію в 1986 році. Фактор росту нервів – потенційна «мішень» у терапії раку. Також він може допомогти у пошуках ліків від розсіяного склерозу, деменції та хвороби Альцгеймера. 

Після повернення в Італію Ріта заснувала кілька дослідницьких інститутів та фонд, який допомагає африканським жінкам. В 2001 році вона отримала одну з найвищих італійських відзнак – почесну посаду пожиттєвого сенатора (Сенат Республіки – це верхня палата італійського парламенту). До цієї ролі жінка поставилася відповідально: наприклад, у віці 97 років рішуче виступила проти скорочення фінансування науки. 

Більше історій, що надихають, в соцмережах за #оберіг_історія або на нашому сайті.