Що таке пієлонефрит: загальні відомості та небезпеки хвороби

Що таке пієлонефрит: загальні відомості та небезпеки хвороби

Пієлонефрит — це одне з найпоширеніших інфекційно-запальних захворювань сечовидільної системи, яке уражає ниркову тканину, зокрема чашечки, миски й паренхіму. Найчастіше воно виникає як ускладнення інших патологій, наприклад, сечокам’яної хвороби, циститу або вроджених аномалій будови сечовивідних шляхів. Хвороба може мати гострий або хронічний перебіг, вражати одну або обидві нирки, викликати важкі ускладнення, аж до ниркової недостатності. У запущених випадках може призвести до незворотних змін у нирковій тканині.

У зоні підвищеного ризику — жінки (через анатомічні особливості), діти раннього віку, вагітні, а також літні люди з ослабленим імунітетом. Не менш вразливими є пацієнти з цукровим діабетом, онкологічними захворюваннями, вродженими вадами розвитку сечової системи або після урологічних операцій.

Хворобу викликають бактерії, серед яких найчастіше фігурує кишкова паличка, рідше — ентерококи, протей, клебсієла або стафілококи. Збудник може потрапити в нирки висхідним шляхом (із сечового міхура) або з потоком крові з інших осередків інфекції.

Симптоми та причини пієлонефриту: як розпізнати небезпеку?

Важливо знати, що пієлонефрит симптоми проявляє не завжди яскраво, іноді хвороба має стерту або атипову клінічну картину, особливо у літніх пацієнтів. Проте класичні ознаки гострої форми зазвичай включають:

• Раптове підвищення температури до 38-40°C;

• Озноб, сильне потовиділення;

• Біль у попереку з одного або обох боків;

• Нудоту, іноді блювання;

• Часте й болісне сечовипускання;

• Зміну кольору сечі (може бути каламутною, з неприємним запахом або з домішками крові);

• Загальну слабкість, головний біль, втрату апетиту.

Хронічний пієлонефрит може роками залишатися непоміченим, проявляючись лише втомою, незначним підвищенням температури, дискомфортом у ділянці нирок або епізодичними загостреннями.

Основні причини пієлонефриту:

• Інфекції сечових шляхів (найчастіше — цистит);

• Сечокам’яна хвороба (перешкоджає нормальному відтоку сечі);

• Анатомічні особливості (наприклад, коротка уретра у жінок);

• Гормональні зміни під час вагітності (сприяють застою сечі);

• Імунодефіцитні стани;

• Переохолодження;

• Хронічні запалення органів малого таза;

• Недотримання гігієни;

• Інвазивні медичні процедури (катетеризація, цистоскопія).

Варто пам’ятати: це не просто запалення, а стан, який без своєчасного втручання загрожує нирковою недостатністю, сепсисом і навіть летальним наслідком. Саме тому важливо знати, як лікувати пієлонефрит правильно й ефективно.

Як лікувати пієлонефрит: сучасні підходи

Лікування пієлонефриту — це питання, яке має вирішуватись виключно під наглядом лікаря-нефролога або уролога. Основу терапії становить антибактеріальний курс, який підбирається індивідуально після бактеріологічного аналізу сечі. Важливо не просто вгадати зі схемою, а визначити збудника та його чутливість до антибіотиків. Лікування зазвичай триває від 7 до 21 дня, залежно від форми хвороби.

До базових методів лікування входять:

• Антибіотикотерапія (пеніциліни, фторхінолони, цефалоспорини);

• Уросептики (препарати на рослинній основі або синтетичні засоби);

• Знеболювальні та жарознижувальні препарати;

• Детоксикаційна терапія (при вираженій інтоксикації — інфузії);

• Дієта з обмеженням солі, пряного, жирного, алкоголю;

• Рясне пиття (для виведення токсинів та «вимивання» інфекції);

• Фізіотерапія (на етапі відновлення).

У складних випадках (наприклад, при гнійній формі чи ниркових абсцесах) може знадобитися хірургічне втручання.

Профілактика пієлонефриту: як зберегти здоров’я нирок?

Профілактика пієлонефриту — це ефективна стратегія запобігання патології для кожного, хто піклується про своє здоров’я. Адже захворювання нирок часто розвиваються непомітно, і коли симптоми вже відчутні — процес може бути запущеним. Щоб не довелося лікувати пієлонефрит, краще зробити все можливе, аби він узагалі не виник.

Основні принципи профілактики пієлонефриту:

• Підтримуйте водний баланс. Регулярне вживання чистої води (1,5-2 літри на день) сприяє природному промиванню сечових шляхів, що зменшує ризик скупчення бактерій у нирках.

• Не переохолоджуйтеся. Переохолодження попереку, ніг або області таза — прямий шлях до ослаблення імунітету та розвитку запалення.

• Дотримуйтеся інтимної гігієни. Особливо актуально для жінок: правильне підмивання (у напрямку від піхви до ануса), регулярна зміна білизни та уникнення агресивних засобів інтимного догляду знижують ризик потрапляння бактерій до сечових шляхів.

• Своєчасно лікуйте захворювання сечостатевої системи. Навіть банальний цистит може стати причиною пієлонефриту, якщо його ігнорувати. Не відкладайте візит до лікаря при будь-яких симптомах хвороби.

• Уникайте тривалого утримання сечі. Регулярне спорожнення сечового міхура важливе для запобігання застою сечі, що створює ідеальні умови для розмноження бактерій.

• Слідкуйте за харчуванням. Надмірне споживання солі, жирного, копченого, гострого й білка створює додаткове навантаження на нирки. Включайте до раціону більше овочів, ягід, продуктів із легким сечогінним ефектом.

• Контролюйте хронічні захворювання. Особливу увагу до профілактики слід приділяти людям із цукровим діабетом, гіпертонією, сечокам’яною хворобою.

• Уникайте самолікування. Безконтрольний прийом антибіотиків, сечогінних чи народних засобів може маскувати симптоми, але не усунути причину хвороби. 

• Ведіть активний спосіб життя. Регулярна фізична активність покращує кровообіг у нирках і допомагає організму краще протистояти інфекціям.

• Періодично проходьте профілактичні обстеження. Навіть якщо немає симптомів, варто раз на рік здавати загальний аналіз сечі та консультуватися з урологом або нефрологом, особливо якщо є спадкова схильність до захворювань нирок.

Завдяки дотриманню цих простих, але ефективних правил можна суттєво знизити ризик розвитку не лише пієлонефриту, а й багатьох інших захворювань сечовидільної системи.

Для консультації з лікарем або обстеження нирок звертайтесь до фахівців медичного центру “Оберіг”, де вам допоможуть не лише вчасно виявити проблему, а й розробити персональну програму профілактики.